– Володю, чого ти в голову почухався? Щось не те? Заїхати в аптеку? А животик? Животик не ниє? Може додому? Тобі не холодно? Давай одягнемо кофтинку. Може дує? Попросити водія вимкнути кондиціонер?, – голосила всю дорогу невістка. І це лише маленька частина списку, що говорила Оля до дванадцятирічного сина.
Я не часто зустрічаюся з невісткою, тому ці “чуда” на власні очі не бачу. Але не раз до мене слухи доходили, яка Оля мама.
Все вона має мати і знати наперед.
– Це від укусу шершня, – сказала Оля, коли я запитала, що це таке в її аптечці. Хоча, це і аптечкою не назвеш. Величезний чорний пакет до верху наповнений всім чим тільки хочеш.
Я думаю, що і від укусу крокодила, щось в Олі знайдеться, як в тих фіксиках. Тільки це не смішно, бо Володя мій онук, і те, що невістка з ним коїть, ні в які ворота не влазить.
Оля завжди така була. Як маленький Володя був, то все робилося, як книжка пише. І вода з ванночки виливалася зранку, і до хрещення ніхто не міг на дитину глянути.
Тільки щось з дитям не те, все, хтось тай підглянув, хтось та й зурочив.
Ну немала права дитина без шапки з хати вийти.
Звісно, що тепер, після маминого “виховання”, на дитину дихнуть і він вже занедужав.
– Ти сама в тому винна, Олю. Ну не можна так з дитиною, – говорила я. Але мою невістку не перепреш.
Ось і недавно я надивилася. Володі вже дванадцять. Мій син поїхав у відрядження, а нас запросили на хрестини.
– Я викличу таксі і по вас заїду, – сказала я невістці.
Цілу дорогу я вислуховувала, як себе почуває цілком здорова дитина.
Ну пошкрябатися дитя не має права, вже мама б в аптеку бігла.
Але найцікавіше трапилося на хрестинах, коли Оля побачила, що в ресторані, на терасі, спав похрещений Денисик, онук моєї рідної сестри.
Так Оля не могла на це дивитися, бо він же замерзне в тому одному підгузку. Вона навіть шукала шкарпетки в колясочці, бо думала, що малий їх сам зняв.
– Ну якась в тебе безвідповідальна мама, Денисику. Але нічого, я її навчу, як з дитям поводитися, – сказала невістка нахилившись над коляскою.
Я не знаю що буде дальше і чи коли-небуть моя невістка подорослішає…
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
