– Це якийсь кошмар, у мене просто в голові не вкладається таке! – розповідає двадцятирічна Майя. – Дізналася, що Ігор скасовує наше весілля, уявляєш? Ні, ну я розумію, звичайно, що все вийшло поспішно як?! Так, дитини не буде. Але заяву подали, кільця купили вже. Батьки і деякі друзі в курсі були, що ми одружуємося. А тепер всім говорити, що не одружуємося? Що ж за жах у мене в житті відбувається останнім часом!
Майя з Ігором зустрічаються рік, цієї осені почали жити разом. Зняли квартиру, облаштувалися.
У планах було притертися, скласти гроші, а там, якщо все в порядку, зареєструвати стосунки – через пару-трійку років. Але в кінці листопада Майя несподівано дізналася про те, що чекає дитину.
– «Обрадувала» Ігора, – розповідає Майя. – Він, звичайно, був здивований, але сказав відразу: значить, мовляв, доля така, давай подавати заяву і одружитися. Дитину все одно хотіли, нехай через кілька років. Але раз вийшло так, то не біда…
Сказано, зроблено.
Заяву подали, весілля призначили на січень, обрадували батьків, все разом стали готуватися до події. Ні, нічого такого грандіозного Майя не планувала, торжество повинно було бути скромним.
Проте, навіть скромне весілля, виявляється, вимагає підготовки. Потрібно вирішити, де відзначати, що надіти, кого запросити… А може бути, з’їздити куди-небудь недалеко у весільну подорож хоч на кілька днів? Потім з малюком, вони ще до-о-овго нікуди не виберуться…
Майя гортала каталоги, вовни форуми наречених, радилася з заміжніми подругами. Щось вже навіть встигла замовити, щось – оплатити. А на початку грудня потрапила в лікарню на збереження.
Два тижні лікарі боролися… але на жаль, безуспішно. Дитину Майя втратила. Якийсь час після цього ще залишалася в лікарні. Ігор весь цей час вів себе бездоганно: дбав, переживав, підтримував, приїжджав кожен день, розважав і відволікав, як міг.
– Дівчата в палаті навіть заздрили, – зітхає Майя. – Кажуть, молодець який твій чоловік, ти його цінуй…
Додому Майя повернулася засмучена. В квартирі її чекав ідеальний порядок, наведений Ігорем напередодні її виписки. Молода людина явно чекав її з нетерпінням і хотів зробити приємне
– А в холодильнику – твої улюблені тістечка! – повідомив Майї привіз її з лікарні в їх знімну квартиру Ігор, ставлячи сумки в передпокої. – Відпочивай, пий чай! Я сьогодні ввечері спробую прийти раніше, може, сходимо куди-небудь. А поки поспи. Телефон тільки не вимикайте…
Так, там на домашній все надзвонювала Віка якась, фотограф з приводу весілля. Я їй сказав, що весілля переноситься як мінімум на рік. Повертаємося до плану «А». Нікуди не поспішаємо, живемо, насолоджуємося одне одним, накопичуємо гроші, може вдасться розпочати вирішення житлового питання. Так? Правильно ж? Ну ладно, я побіг, до вечора!
А Майя залишилася в розпачі.
– Тобто батькам, виходить теж я повинна сказати, що весілля не буде? – ледь не плаче вона. – Мої, наприклад, точно не в курсі. Ми вчора з мамою говорили, вона готується повним ходом… Квитки на відпочинок треба здавати, скасовувати бронювання…
– Ну… Квитки здавати, може і не обов’язково? – втішає Майю подруга. – Поїдьте, розвієтеся, вам зараз це потрібно…
– Так? – уїдливо перепитує Майя. – Може і ресторан не скасовувати? А що сходимо компанією, посидимо, відпочинемо, ха-ха-ха! Тільки найближчі, тісним колом, як хотіли. Чудова ідея! Шкода, плаття ще не купили. А то можна було прямо і в ньому сходити, а що? Чи не пропадати ж!
Сміх Майї звучить як істерика…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
