Цей торт для мене особливий. Тому що він з Волновахи.
Тільки печеться тепер у селі на Черкащині.
Той самий «Наполеон», тими самими руками моєї сестри й племінниці, за тим самим рецептом.
От тільки в іншому місці, іншій пічці, і їмо ми його тепер не у зеленому волноваському саду і не на волноваській кухні…
Та смак у нього – Волновахи, і спогади, пов’язані з ним, назавжди – теплом в серці.
І, дякувати Богу, ми з рідними – мамою, сестрою, племінницею і іншими рідними, які змогли виїхати з охопленої війною Волновахи – можемо бачитися і сидіти за одном столом в сільській хаті на Черкащині, де потріскує вогонь в печі і щедро родять яблука й картопля.
І життя триває. Воно змінюється іноді так стрімко і гірко, але водночас – лишаючи місце тим самим смакам і радощам.
Автор – Олена Мірошниченко
І за це – неосяжна вдячність Всесвіту.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
