fbpx

Ці передноворічні дні на роботі, нескінченні звіти і постійна напруга вимотали мене остаточно. Вчора дико втомлена зайшла в метро. поклала сумочку на лавочку і чекала на свій поїзд. Він прибув на станцію вже за кілька секунд. Я зі спокійною душею увійшла у вагон, уперлася головою в поручень і спробувавла хоч трохи подрімати. Розуміння того, що я залишилася без сумочки, прийшло через дві станції

Ці передноворічні дні на роботі, нескінченні звіти і постійна напруга вимотали мене остаточно. Вчора дико втомлена зайшла в метро. поклала сумочку на лавочку і чекала на свій поїзд.

Поїзд прибув на станцію вже за кілька секунд. Я зі спокійною душею увійшла у вагон, уперлася головою в поручень і спробувавла хоч трохи подрімати.

Осмислення того, що я залишилася без сумочки, прийшло через дві станції. Я розхвилювалася, там було все: документи, гроші, ключі від квартири. Вирішила повернутися на станцію, а там уже зорієнтуватися у ситуації.

Приїжджаю на станцію, дивуюся: пів станції в поліцейських. Я розумію, що це через мою сумочку. Я в ступорі, оскільки не знаю, як звернутися до поліцейського, щоб пояснити, що це моя сумка. Я вибрала найвищого, підійшла до нього і, не знаючи як звернутися, промимрила: «, Добродію п-п-п-п-поліцейський, це моя сумка.»

Той здивовано на мене подивився, провів через оточення і сказав відкрити сумку, при цьому все оточення зробило кілька кроків убік. Побачивши там тільки косметичку та документи, поліцейський викликав милу жінку, яка провела мене нагору в їхню будку нагорі станції та попросила написати щось на кшталт пояснювальної і після цього мене відпустили та попросили не бути такою неуважною.

Ось така передноворічна пригода. Всім гарних свят!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com

You cannot copy content of this page