Ці передноворічні дні на роботі, нескінченні звіти і постійна напруга вимотали мене остаточно. Вчора дико втомлена зайшла в метро. поклала сумочку на лавочку і чекала на свій поїзд.
Поїзд прибув на станцію вже за кілька секунд. Я зі спокійною душею увійшла у вагон, уперлася головою в поручень і спробувавла хоч трохи подрімати.
Осмислення того, що я залишилася без сумочки, прийшло через дві станції. Я розхвилювалася, там було все: документи, гроші, ключі від квартири. Вирішила повернутися на станцію, а там уже зорієнтуватися у ситуації.
Приїжджаю на станцію, дивуюся: пів станції в поліцейських. Я розумію, що це через мою сумочку. Я в ступорі, оскільки не знаю, як звернутися до поліцейського, щоб пояснити, що це моя сумка. Я вибрала найвищого, підійшла до нього і, не знаючи як звернутися, промимрила: «, Добродію п-п-п-п-поліцейський, це моя сумка.»
Той здивовано на мене подивився, провів через оточення і сказав відкрити сумку, при цьому все оточення зробило кілька кроків убік. Побачивши там тільки косметичку та документи, поліцейський викликав милу жінку, яка провела мене нагору в їхню будку нагорі станції та попросила написати щось на кшталт пояснювальної і після цього мене відпустили та попросили не бути такою неуважною.
Ось така передноворічна пригода. Всім гарних свят!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com