fbpx
життєві історії
Цікавий стан для Рози став її спасінням, адже їхати від чоловіка не було куди, хоча мама й кликала її в свою двокімнатну, де крім неї жив ще батько Рози, бабуся і дідусь. Тепер у неї був план, який повинен спрацювати. Ковбасу вона купляла лише тоді, коли чоловік був дома, а решту грошей відкладала. Те саме робила і з одягом: подруги віддавали своє, ношене, але з позахмарними чеками, які Роза показувала Богдану

Цікавий стан для Рози став її спасінням, адже їхати від чоловіка не було куди, хоча мама й кликала її в свою двокімнатну, де крім неї жив ще батько Рози, бабуся і дідусь. Тепер у неї був план, який повинен спрацювати. Ковбасу вона купляла лише тоді, коли чоловік був дома, а решту грошей відкладала. Те саме робила і з одягом: подруги віддавали своє, ношене, але з позахмарними чеками, які Роза показувала Богдану.

***

Роза була дівчинкою з невеликого містечка, що розташоване недалеко від столиці. Квартиру там було легко купити, якщо їздити на заробітки в столицю і Роза поїхала, але не працювати, а вчитися. А там вже зустріла чоловіка, старшого за неї. Вийшла заміж і жила собі.

Чоловік Богдан був…, вимогливим і хотів її повної покори, звіту по всім витратам, міг і руку… “цікавий стан” дівчини став спасінням, бо заступитися за неї і так не міг ніхто, а тепер і зовсім піти нікуди!

– Я заощадила не одну тисячу! Привела на світ дитя в простому пологовому будинку, а йому показала чеки з дорогої клініки, а Богдан був у відрядженні якраз!

Роза сиділа переді мною. Трохи втомлена і сумна молода дівчина. Я запросив її пообідати разом зі мною, коли зустрів її біля садка, куди вона вела дочку. Вона погодилася і все розповіла.

Вона придумала свою схему, як тільки Богдан у відрядження – вона збирає чеки, тільки не свої.

У кожному магазині є мільйон чеків таких! Вона купує кілограм яблук, а по чеку два. Різницю відкладає. З дочкою вони не шикували.

М’ясо і ковбасу вона купувала тільки тоді, коли чоловік був дома, а речі брала у подруг разом з чеками. Ті знали схему і допомагали.

В кінці кожного місяця приїжджала мати Рози, а та віддавала їй гроші. Коли малій виповнилося два – Роза стала працювати і мама приїжджала частіше. Роза, яка не отримала диплом, прибирала в готелі. Відкладаючи гроші.

Коли Лілії виповнилося вже чотири – Роза нарешті купила квартиру в рідному місті. Недалеко від матері. Вона була невимовно щаслива. Мати давно кликала її повернутися, але в двокімнатній квартирі з матір’ю, батьком, дідом і сестрою – було б нестерпно.

Роза втекла в наступне ж відрядження чоловіка. Розлучили їх дистанційно. Він кричав, намагався повернути, але адреси квартири не знав.

Потім він одружився. На студенточці. Бідолаха.

– Ну і пропадеш ти в однокімнатному бараку! – кинув він Розі на останок, натякаючи на те, що це не столична квартира.

Роза не шкодує про те, що зробила. Вона б відразу втекла, але вирішила, що забезпечить себе і дочку квартирою і стартовим капіталом. Працювала не покладаючи рук і сама змогла купити собі квартиру.

Ось така історія моєї подруги. Я й уявити не міг. Роза пообідала і пішла до дочки. Щаслива.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page