fbpx
життєві історії
Цього разу це була електром’ясорубка, яку я давно хотіла, щоб самій все на котлетки, биточки різні крутити. ну і вона зявилася, відомо від кого. Недорога, правда, якби я сама купляла, то трохи б іншу модель вибрала, але я і цій би була рада. Та я знала, що скоро вона, як і решта подарунків, опиниться  у Алли Володимирівни. Ну от навіщо тоді дарувати, одно не збагну. А потім починається моя улюблена частина

Ну от навіщо тоді дарувати, одно не збагну?

Адже свекруха дарує подарунки, а потім придумує привід, щоб забрати їх собі.

Не можу перестати посміхатися зі своєї свекрухи, а якщо точніше, то з її колгоспної хитрості. Спостерігаю вже п’ятий рік за її виверти, та все намилуватися не можу.

Алла Володимирівна завжди шукає, де б якусь вигоду ухопити. Вона завжди в курсі всіх знижок, постійно моніторить всякі сайти на кшталт “Віддам даром”, намагається перепродади якісь речі. Словом, зайнята жінка. І мене це влаштовує від і до, оскільки часу, щоб нав’язувати нам з чоловіком свою щедру увагу, у неї просто не залишається. Максимум, що їй від нас треба, це з’їздити з нею і допомогти забрати чергову шафу, яка розвалюється. На мій погляд, досить мала ціна за сімейний спокій.

Дивуюся, як її квартира ще не перетворилася в склад, але у неї вдома чистенько, акуратненько, ніякого мотлоху. Куди вона діває речі, ті ж самі шафи, я не уявляю. Ну і нехай це буде її маленька жіноча таємниця.

Окрема історія у неї з подарунками. Тут мені теж пощастило, бо їй подарунок вибирати – суцільне задоволення. Що не подаруй – все треба. Всьому ця чудова жінка придумає пристосування. Сама ж дарувати щось не любить, але підходить до цього питання дуже відповідально. Добре, що чоловік мене відразу попередив про особливості своєї мами, сама б я не здогадалася ще довго. І хто знає, може не склалися б у нас з нею такі славні справи.

Зазвичай дарування подарунків мені відбувається так.

Алла Володимирівна прискіпливо з’ясовує, що мен треба. Я вибираю щось середньої цінової категорії, щоб і свекруха не запідозрила підступу, і по кишені пенсіонерки щоб не дуже пройшлося. Обираю річ, яка мені не потрібна. Це важливо, зараз поясню, чому.

Так ось, дізнавшись, що потрібно, вона довго мотається по магазинах, прискіпливо з’ясовує різницю між моделями, видами, виробниками і іншим. Шукає скидки і акції. З її пунктуальністю вона вже цілком могла б працювати сама продавцем-консультантом, було б бажання.

Змучивши своїми питаннями кілька десятків бідних продавців, свекруха купує подарунок. Він дуже ретельно загортається в багаторазову подарункову упаковку і увінчується бантом. Потім цей дар вручається мені.

У мене теж цілий ритуал. Подарунок відразу треба акуратно розгорнути, щоб не пошкодити багаторазову упаковку, бант теж акуратно зняти. Дар потрібно оглянути з усіх боків, поохати, поахати у захваті, подякувати задоволеній Аллі Володимирівні, якщо є можливість, відразу протестувати. Ще раз поохати у захваті. Тільки тоді задоволена свекруха вважає свій обов’язок виконаним, і що процес дарування відбувся.

А потім починається моя улюблена частина. Свекруха приходить в гості і починає випитувати про подарунок: чи подобається, чи користуюся, чи є нарікання. Слухає чергову порцію дифірамбів, чинно п’є чай і йде собі. Так повторюється кілька разів.

Наступна стадія, вона починає скаржитися, що їй складно готувати / прибирати / гладити і таке інше, в залежності від того, що вона мені подарувала. Наприклад, коли мені була представлена ​​мультиварка, у свекрухи різко почалися проблеми з плитою та мультиварка була б просто порятунком. Звичайно, я віддала.

Причому, в лоба вона не говорити “дай”. Вона зітхає, розписує свою печаль і всіма силами натякає, і в очі заглядає, чи я зрозуміла. І так доти, поки ти сама не запропонуєш. Тут вона буде якийсь час відмовлятися, але недовго, щоб не передумали, а потім погодиться і забере. Але завжди підкреслює, що це на час!

Зрозуміло, річ потім до мене вже не повертається. Якось раз зайшли в гості до свекрухи на 8 березня. Не планували, але були поруч, тому вирішили зайти і відразу привітати. А вона, бідна, змучилася, поки ми чай пили, не знала, як нас і випровадити скоріше. Я тоді ще здивувалася, що не так. Навіть думала, що це на мене свекруха за щось образилася.

– Так чайник вона прибрати не встигла, який у тебе після нового року віджала. Ось і переживала, що ти його побачиш і запитаєш, – регоче чоловік.

Я вже звикла я до заскоків свекрухи. але все одно дивуюся.

Ось останнього разу це була електром’ясорубка, яку я давно хотіла, щоб самій все на котлетки, биточки різні крутити. ну і вона зявилася, відомо від кого. Недорога, правда, якби я сама купляла, то трохи б іншу модель вибрала, але я і цій би була рада. Та я знала, що скоро вона, як і решта подарунків, опиниться  у Алли Володимирівни.

 Але взагалі, якщо не брати до уваги цю особливість, то вона чудова людина. Ну а заскоки є у всіх, мені ще пощастило, я так вважаю.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page