Цього року мені виповнилося тридцять вісім, а дочці вісімнадцять. – Мамо, я зустріла людину, в яку закохалася з першого погляду, – сказала одного дня мені Настя. Я зраділа, хоча, як потім виявилось, зарано. – Є тільки одне але, Юрі сорок, але це нічого не означає. – Я отетеріла. Мій зять на пару років від мене старший. Тепер потайки молю Бога, щоб розлучив їх. А якщо ні, то цього позору я не переживу.
Я десь читала, що психологи пояснюють вчинок моєї Насті тим, що вона знайшла у своєму кавалері не хлопця, а “тата”. Дуже хочу вірити, що все це скоро закінчиться.
Мені ще навіть двадцять років не було, як у мене появилася моя Настуся. Незважаючи на юний вік, я була безмежно щаслива цьому подарунку долі.
Коли Настуся була немовлям, ми з В’ячеславом вирішили розлучитися, і все своє життя я ростила її без батька. Бабуся з дідусем сиділи з онукою для того, щоб я могла вийти на роботу. Адже коли ти в родині єдиний годувальник, доводитися працювати не покладаючи рук, щоб у твоєї дитини було гарне майбутнє. Я сама не помітила, як мені виповнилося тридцять вісім, а моїй красуні Насті вісімнадцять, і вона стала зовсім дорослою.
Але, я й подумати не могла, що моя дочка почне зустрічатися з чоловіком, на багато старшим за себе. Я б зрозуміла Настю, якби її обранець, був на рік-два старше неї, але йому було сорок. Те, що мій зять старший за мене, мені навіть в голові не вкладалося. Я не хотіла вірити, що в них все серйозно, і потайки просила у Господа, щоб розлучив їх якомога швидше.
Єдине, що мене втішало: Настя сама розповіла мені про своє “кохання”. Тому-що почувши цю новину від когось іншого, я б не витримала. Тепер сиджу в роздумах. З одного боку, не нормально, щоб чоловік в два рази старше був, а з іншого, я сама винна, що не пояснила їй про те, як же спілкуватися з протилежною статтю, і чим же можуть закінчитися подібні відносини.
Я розумію, що забороняти вже дорослій дочці зустрічатися з Юрою нерозумно, тому-що вона скаже, що доросла і сама може вирішувати. Але і залишити все як є, і дати згоду, теж не можу. Юра може просто скористатися і кинути, а моя дівчинка буде важко все це переносити, чого я не можу допустити. Зустрілися вони з Юрою не так вже й давно, а я вже мрію, щоб вони розлучилися, а дочка знайшла собі хлопця зі своїх, а не моїх ровесників.
Могла б зустрічатися з хлопцем якому двадцять чи двадцять два, але аж ніяк не сороківка. Щоб різниця була в два рази, мені б таке в голову ніколи в житті не прийшло. А коли їй буде сорок, він вже вийде на пенсію, і тут ні про яке щасливе життя і мови бути не може.
В її віці, їй потрібно знайти собі гідного хлопця, який в подальшому стане її чоловіком і батьком майбутньої дитини, який буде допомагати її по господарству, а не пенсіонером, за яким потрібно буде доглядати, не маючи ніякого особистого життя.
Але днями Настя мені повідомила, що дуже мене хоче познайомити зі своїм Юрком. Тому я вирішила винести підсумковий вердикт, після знайомства з кавалером дочки, і не робити поспішних висновків. Може і правда, він буде гарною парою для моєї Насті, і мені нема чого хвилюватися, а якщо ні, я зроблю все можливе, для якнайшвидшого закінчення їх відносин.
Мої мама і тато все ще нічого не знають про хлопця їх внучки, і якщо чесно, мені якось лячно їм про це розповідати. Та й реакції сторонніх я якось побоююсь, але найголовніше – це щастя дочки, за яке я відчайдушно борюся.
Що ви скажете про такий союз?
Нормально це, чи все ж треба любими силами їх розлучити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
