Цього року сказала: Все, годі, ніяких празників. Понавчовувалися до нас їздити. І на стіл всього наготуй, і в торбу додому дай. А цей “контингент” може зайти в хату і не роззутися, бо ми, бачте, в селі живемо – то для чого? Я планувала з сім’єю в церкву піти і дома святковий обід приготувати. Але плани рухнули, коли про все це дізналася моя свекруха. – Як не будеш гостей кликати? Та подумають, що ми бідняки. Нєє, в моїй хаті того позору не буде!
В селі празник (Храмове свято), то щось величне. До нього люди готуються більше, а ніж до власного весілля на мою думку.
Та цього року я вирішила празник так гучно не святкувати, всіх, думаю, заздалегідь попереджу. Часи тепер не легкі, слід вчитися нам економити.
В планах в мене було, сім’єю сходити до церкви на святкову літургію, зробити святковий обід. А там вже скільки того дня, не встигнеш і оглянутись, як на дворі вже вечоріє.
Та моя свекруха, як почула про мої наміри, то мало “сіру речовину” мені не винесла.
– Має бути празник для родини, а не для себе. Хоче вона покликати всіх своїх родичів, а я маю наготувати на всю цю “братію”.
Поприїжджають зазвичай до нас такі люди, в яких то празників ніколи і не має, адже вони мудріші і відразу всім говорять про те, що не справляють.
А я, виявляється, мало з того що маю їх всіх погостити смакотою за столом, та ще й гостинців додому дати. Адже такі традиції в мого чоловіка в селі.
То потрібно з десяток пляцків напекти. На мою думку, такі традиції варто вже відміняти.
Бо після того празника залишимось з пустим гаманцем. Та не знаю. як мені свою свекруху в цьому переконати? Бо те, що я їй говорю, вона навіть чути не хоче, ще й чоловіка проти мене бунтує.
Наче я хочу їх з родиною розлучити.
У моїх батьків трошки все по іншому. В нас на празники збираються найрідніші нам люди.
Бабусі, дідусі, і всі рідні. Ті люди, які завжди радо нас запрошують до себе. І я вважаю, що то нормально. Так ми родичаємось в таких зустрічах і це все взаємно.
А не так, що вони всі гуртом до нас на гостину, а до себе жодного разу не покликали. Бо в них хороми, щоб ніхто їм нічого не забруднив, а в більшості лінь, адже це добряче потрібно наготуватись на таку компанію.
Людоньки, дайте мені якусь мудру пораду, що маю вдома сказати, щоб мене почули?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!