Цього теплого весняного дня моє життя змінилося.
Мене звати Ірина, мені 34 роки, у мене вища освіта, працюю в приватній клініці лікарем. Виросла в прекрасній сім’ї, була єдиною дитиною, батьки мене дуже любили і всіляко балували, так як я була пізньою дитиною. Народилася, коли мамі було 42, а татові 45, дідусі та бабусі мене не дочекалися, тому батьки намагалися замінити і їх. Але сталося так, що один день перевернув мені все життя.
Тато наполіг, щоб я отримала вищу освіту, тримали мене в строгості, з юності вчили берегти дівочу честь, тому і перший раз я поцілувалася в 23 роки, вже не кажучи про щось серйозне. Але я любила своїх батьків, а вони мене. Ми ходили на пікніки, їздили кататися на лижах. Коли в моєму житті з’явився Олег, мої батьки запросили його в гості і він їм сподобався.
Ми зіграли шикарне весілля і почалося життя, жили всі разом, весело і дружно. Але одного весняного дня все змінилося. Пішла з життя моя матуся. Після прощання з нею, тато покликав мене до себе в гості, ми тоді з чоловіком вже жили окремо, і розповів таємницю мого життя. Він сказав, що пообіцяв мамі, що коли її не стане, він розповість мені всю.
Виявляється, батьки мене удочерили, але не просто взяли з дитбудинку, а забрали від матері. Тато розповів, що у моєї мами це другий шлюб, з першим чоловіком вона розлучилася через те, що не могла виносити дитинку.
Коли вона познайомилася з татом, вона чесно зізналася, що не зможе народити, тато відповів, що поживемо – побачимо. Через 5 років спільного життя мамі все-таки вдалося завагітніти, але і в цей раз не пощастило. Ця невдала вагітність підірвала здоров’я і мамі дуже часто доводилося приходити в клініку на лікування.
Ось в один з таких днів мама познайомилася з жінкою, яка була вагітна, але на маленькому терміні, лежала на збереженні. Вона розповіла, що у неї вже є 3 дітей, вони живуть в однокімнатній квартирі, чоловік щойно втратив роботу, але вони вирішили залишити дитинку. Мама здружилася з цією жінкою, звуть її Світлана, вони дуже часто спілкувалися по телефону після виписки.
Одного разу Світлана зателефонувала і не могла вимовити жодного слова, вона сильно плакала. Мама запросила її додому, щоб поговорити. Вона прийшла і сказала, що вона носить двійню, плакала, голосила, що вона буде робити з 5 дітьми. Тоді мама запропонувала допомогти їй, а сама обговорила з татом план, про те, що коли Світлана народить, запропонувати віддати дітей їй, тато її підтримав.
Мама не відходила від Світлани і її дітей протягом усього терміну. Але за 2 тижні до того, як їй треба було лягти в стаціонар, Світлана пропала. Чоловік розповів, що вона поїхала народжувати в своє рідне місто, там сестра і мати, допоможуть після їй з близнюками. Мама була сама не своя – все пропало, остання надія юркнула. Вирішили брати дитину з дитячого будинку, але в той час людям після 40 немовлят не віддавали, а велику дитину вони не хотіли брати, тому вирішили жити без дітей.
Через пів року з’явилася Світлана. Вона прийшла подякувати мамі і татові за підтримку і розповіла, що вона народила двох дівчаток, але трапилася біда: друга дівчинка народилася проблемною, лікарі кажуть потрібна дорога операція, а інакше нічого доброго не буде.
Ось тоді мама запропонувала віддати дівчинку їм (з усіма супутніми документами, згідно із законом), вони постараються врятувати її. Через тиждень Світлана погодилася. Мама з татом і жінкою з органів опіки прийшли до них додому і забрали дівчинку. Потім продали квартиру і переїхали в маленьке містечко Харківської області, до татового брата, там і зареєстрували як свою дочку. Тобто виходить, що мені змінили не тільки ім’я і прізвище, а й трохи зменшили мені вік.
Мене відразу (точніше, через пару місяців) відправили в клініку дитячої урології, а там, пройшовши дослідження, виявилося, що я повністю здорова.
Після татового визнання, я не знаходжу собі місця ось уже скільки років. Так, я розумію, моя мама була готова на все заради дитини, але що б так… я просто боюся це все уявити. Я прийняла рішення знайти свою рідну матір і сестру-близнючку. Ні, я не відмовляюся від своїх батьків, просто цікаво було.
Почала пошуки, але завагітніла, народила Максимка і через рік знову відновила пошуки. Чоловік підключив друзів і вони вийшли на мою біологічну маму. Я здзвонилася, попросила запросити сестру, ми зустрілися, і тут мене чекав сюрприз. Виявляється, її звуть Юлія і це вона мала хворобу нирки і їй треба було робити операцію, а мене звали Оксаною. Батьки просто ненавмисно переплутали або випадково, ніхто тепер не зізнається.
Юлії операцію все-таки зробили, вона потрапила під акцію якогось фонду, але після всього згодом виникли проблеми і тепер вона ніколи не зможе стати мамою.
Мати виявилася ще молодою жінкою, але трохи суворою, а з Юлією ми як дві краплі води схожі зовні, але характером абсолютно різні, та й спілкуватися нам не було про що. Ми обмінялися номерами і добавили один одного в друзі в соціальних мережах.
З моменту нашої зустрічі пройшло близько року і ось одного разу до мене прийшов лист від Юлії. У ньому вона звинувачує мене в тому, що я забрала у неї життя, в тому, що я купалася в розкоші, як вареник у сметані, а вона з 14 років працює на ринку.
Що їй нема про що спілкуватися з такою дівчиною з вищою освітою, якщо у неї і школа не закінчена. Що я не жила з такими батьками і взагалі, даремно я з’явилася в її житті. Після цього листа вона видалила свою сторінку, поміняла сімку. Я спершу хотіла поїхати, розібратися, але завагітніла Галинкою. Чоловік заборонив, та й вже не сильно хотілося.
Ось зараз сиджу і думаю: ось я яка, погана, з вищою освітою, з гарним розумним уважним чоловіком, дітьми здоровенькими, будинок повна чаша, працюю. А насправді я не знаю, хто я – Юлія, Оксана чи таки Ірина?
Насправді я народилася в січні, а святкую день народження в листопаді, я взагалі як людина існую? Як же все важко в цьому житті, може, ви підкажете, як жити?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
