Ще зовсім недавно були побачення у мене з моїм чоловіком. Та сьогодні ми вже сім’я з досвідом. У шлюбі з Романом я вже дев’ятнадцять років.
У нас зростає двоє чудових діток. Старший син Микита, якому вже сімнадцять минуло і молодша донечка Зорянка, учениця п’ятого класу.
Обидвоє з чоловіком ми працюємо і дбаємо про комфорт і затишок в нашій оселі. Прив’язуємо нашим дітям любов і сімейні цінності і традиції.
Всі разом дружньою сім’єю їздимо відпочивати, завжди навідуємось до наших батьків, дідусів і бабусь наших дітей. Дочка наша ходить додатково на бальні танці.
А синок Микита захоплюється тхеквандо. Там він і познайомився з Мартою. Спочатку в них зав’язалось спілкування, а згодом вони вирішили зустрічатись, як хлопець і дівчина.
Я про все що відбувається в житті моїх дітей добре знаю, адже я не лише мама для них, а й найкращий друг, якому можна розказати про все і отримати корисну пораду, або підтримку яка іноді вкрай необхідна.
Цими вихідними дівчина мого сина запросила його на день народження у кафе, де буде багато її друзів.
Микита довго вибирав подарунок, врешті решт, за моєю порадою, ми придбали букет із цукерок і подарунковий набір по догляду за волоссям.
Вже коли я підвозила сина до міста, Микита мені зізнався що дуже хвилюється, адже там буде багато незнайомих йому людей.
Переживав який тост за столом він має говорити, та я сину порадила завжди залишатись собою, у будь якій ситуації.
– А тост- говори те, що ти справді бажаєш цій людині від щирого серця. Завжди посміхайся і буть ввічливим.
Ввечері я зустріла свого Микиту дуже щасливим і задоволеним.
Так у мене справді сім’я про яку я мріяла, але в дечому наше щастя залежить саме від нас. Від нашого ставлення один до одного, від нашої турботи і піклування.
Від того, наскільки ми щирі один перед одним. А щастя наших дітей часто залежить від середовища в якому вони зростають.
І це супроводжуватиме їх в майбутньому, а відтак від цих відносин залежить і наша старість.
Наші теперішні відносини до батьків, за якими часто спостерігають і наслідують наші діти.
Миру вам і добра, дорогі читачі!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну