fbpx
життєві історії
Тут така ситуація в Україні, донечка у нас маленька, а чоловіку припекло, аби я на роботу терміново виходила! мало йому грошей! Кажу – захищати Україну йди, але йому таке не до душі. а свекруха цього взагалі навіть чути не хоче

Тут така ситуація в Україні, донечка у нас маленька, а чоловіку припекло, аби я на роботу терміново виходила! мало йому грошей!

Розповім все спочатку. Кажуть, що поява дітей іде сім’ї лише на користь. Але в моєму випадку все виходить інакше. Після появи дочки чоловік дуже змінився, причому не на краще.

Він все частіше заявляє, що я маю перестати сидіти в нього на утриманні і йти на роботу. Хоча доньці виповнилося лише півтора роки.

Ми з Максимом побралися 6 років тому. Усі ці роки мріяли завести дитину, але нічого не виходило. Якоїсь миті я навіть втратила надію, але диво сталося. Ми дізналися, що скоро станемо батьками. Чоловік був щасливий. Я свої емоції і передати не можу!

Він наполіг, щоб я перестала працювати. Я не чинила опір, адже робота в рекламному агентстві забирала у мене багато нервів і сил. Озираючись назад, я думаю, що це рішення було єдиним вірним.

Донечка далася мені не просто, але все ж таки у нас з’явилася дівчинка. Чоловік допомагав: міг і вночі встати, і після роботи порався з дитиною, щоб дати мені відпочити. Але коли дочці виповнився рік, він почав порушувати питання про моє працевлаштування.

Спочатку були розмови про те, чи не хочу я повернутися на роботу і чи не нудно мені вдома. Я без роздумів відповідала “ні”.

Потім стали проскакувати фрази на кшталт “Тобі добре сидіти вдома і нічого не робити”. Хоча курортом свої щоденні обов’язки я ніяк не вважаю. Прибирання, прання, прасування, догляд за донькою. Тим більше, що чоловік перестав мені допомагати.

Наші розмови ставали жорсткими. Максим почав заявляти прямим текстом, що я сиджу на шиї. Я відмовилася обговорювати питання з роботою, доки доньці не виповниться бодай півтора року. Мені зовсім не хотілося залишати природне вигодовування на той час.

Він на якийсь час притих. Але ось доньці виповнилося півтора, і чоловік увімкнув стару платівку.

І що він пропонує? Хоче доньку віддати на виховання моїм батькам-пенсіонерам. А чи потрібно їм це? Мабуть, він планує, що я з ними домовлюсь. Але яка у цьому потреба? Ми не бідуємо, і гострої потреби, щоб я теж приносила гроші в будинок, немає.

На ці аргументи він каже, що втомився тягти сім’ю на собі і вимагає, щоб я йому допомагала.

Бачу, що поява дитини лише зіпсувала наші стосунки. Не хочу, щоб донька росла в атмосфері, де постійні конфлікти. Де тато репетує на маму, а та виправдовується.

Але що ж робити? Поступитися і піти на роботу, залишивши дочку на чужих людей? Чоловік тоді заспокоїться? Кажу йому – захищати Україну йди, але йому таке не до душі. а свекруха цього взагалі навіть чути не хоче, трясеться за синочка.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page