Тут таке відбувається навколо в Україні! А нам Бог послав саме в такий час щасливу звістку! Я, щаслива, помчала до чоловіка на роботу – не батьки, не сестра, а саме Олег мав дізнатися першим про те, що ми нарешті станемо батьками!
У мене досить суворий чоловік, справжній глава сім’ї. За своєю натурою він лідер, який звик, що все має бути так, як хоче. Я знала, за кого виходжу заміж.
Я повірила у щирі наміри Олега та відкрилася йому. Але в якийсь момент він став ніби моїм господарем, а я його пташкою в клітці. Щоправда, треба віддати чоловікові належне: він цілком і повністю забезпечував нашу сім’ю та не просив, щоб я працювала.
Натомість Олег вимагав ідеальну чистоту в будинку, він перфекціоніст, смачну домашню їжу та моє безумовне кохання.
Воно, це кохання, в його розумінні мало висловитися в народженні сина, спадкоємця. Ми з чоловіком багато років намагалися завести дитину, але все ніяк не виходило. Здоров’я в обох добре, але щось не ладналося. Важко уявити, у скільки фахівців ми встигли побувати за цей час. Але все без толку!
Я вже зневірилася, але тут сталося диво! Того ранку я була в досить кепському настрої. Олег поїхав на роботу незвично рано, побурчавши на доріжку, що я не встигла приготувати йому сніданок.
Попереду на мене чекав важкий день: генеральне прибирання та місячне планування витрат.
Настав час робити черговий тест. Для мене це стало вже по суті рутиною. Побачивши заповітні дві смужки, я обімліла.
«Господи, дякую! Я обіцяю, що не підведу і стану найкращою матір’ю на світі!» – перше, про що я подумала в той момент. Щаслива і підстрибуючи від радості, я рвонула збиратися, щоб поїхати до чоловіка і повідомити йому радісну новину.
Навіть батькам і сестрі вирішила поки що не говорити – спочатку Олег! Зібралася за 10 хвилин, викликала таксі та помчала до коханого чоловіка. За часом він мав уже якраз приїхати до офісу.
Коли я увійшла, дуже здивувалася. Зазвичай мене зустрічає усміхнена Юля, секретарка мого чоловіка. Але її чомусь не було на місці.
Я пройшла далі, смикнула ручку і увійшла до кабінету Олега. Те, що я побачила там, підкосило мене. Я буквально втратила дар мови.
На столі сиділа та сама Юля, було красномовно зрозуміло, що відбувається. Біля неї – мій чоловік. Думаю, не треба нічого пояснювати.
– Вибач, що не постукала, – тільки й сказала я і вибігла з кабінету. Сльози заважали мені бігти, кілька разів я мало не впала, але кулею вилетіла з будівлі і сіла в перше таксі, що стояло біля будівлі офісного центру.
Я назвала адресу своїх батьків, більше податися мені не було куди. Хоча в глибині душі я розуміла, що навіть там мене можуть не зрозуміти та не повірити мені.
Коли мама довідалася, вона заплакала. Батько мовчав, але я бачила, що в ньому палав вогонь. А потім батьки почали мене умовляти не розлучатися, мовляв, я не справлюся сама.
Що мені тепер робити? Зараз мене заспокоює лише думка про моє маля. А про майбутнє мені думати боляче і лячно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
