fbpx
життєві історії
Тут таке відбувається навколо в Україні! А нам Бог послав саме в такий час щасливу звістку! Я, щаслива, помчала до чоловіка на роботу – не батьки, не сестра, а саме Олег мав дізнатися першим

Тут таке відбувається навколо в Україні! А нам Бог послав саме в такий час щасливу звістку! Я, щаслива, помчала до чоловіка на роботу – не батьки, не сестра, а саме Олег мав дізнатися першим про те, що ми нарешті станемо батьками!

У мене досить суворий чоловік, справжній глава сім’ї. За своєю натурою він лідер, який звик, що все має бути так, як хоче. Я знала, за кого виходжу заміж.

Я повірила у щирі наміри Олега та відкрилася йому. Але в якийсь момент він став ніби моїм господарем, а я його пташкою в клітці. Щоправда, треба віддати чоловікові належне: він цілком і повністю забезпечував нашу сім’ю та не просив, щоб я працювала.

Натомість Олег вимагав ідеальну чистоту в будинку, він перфекціоніст, смачну домашню їжу та моє безумовне кохання.

Воно, це кохання, в його розумінні мало висловитися в народженні сина, спадкоємця. Ми з чоловіком багато років намагалися завести дитину, але все ніяк не виходило. Здоров’я в обох добре, але щось не ладналося. Важко уявити, у скільки фахівців ми встигли побувати за цей час. Але все без толку!

Я вже зневірилася, але тут сталося диво! Того ранку я була в досить кепському настрої. Олег поїхав на роботу незвично рано, побурчавши на доріжку, що я не встигла приготувати йому сніданок.

Попереду на мене чекав важкий день: генеральне прибирання та місячне планування витрат.

Настав час робити черговий тест. Для мене це стало вже по суті рутиною. Побачивши заповітні дві смужки, я обімліла.

«Господи, дякую! Я обіцяю, що не підведу і стану найкращою матір’ю на світі!» – перше, про що я подумала в той момент. Щаслива і підстрибуючи від радості, я рвонула збиратися, щоб поїхати до чоловіка і повідомити йому радісну новину.

Навіть батькам і сестрі вирішила поки що не говорити – спочатку Олег! Зібралася за 10 хвилин, викликала таксі та помчала до коханого чоловіка. За часом він мав уже якраз приїхати до офісу.

Коли я увійшла, дуже здивувалася. Зазвичай мене зустрічає усміхнена Юля, секретарка мого чоловіка. Але її чомусь не було на місці.

Я пройшла далі, смикнула ручку і увійшла до кабінету Олега. Те, що я побачила там, підкосило мене. Я буквально втратила дар мови.

На столі сиділа та сама Юля, було красномовно зрозуміло, що відбувається. Біля неї – мій чоловік. Думаю, не треба нічого пояснювати.

– Вибач, що не постукала, – тільки й сказала я і вибігла з кабінету. Сльози заважали мені бігти, кілька разів я мало не впала, але кулею вилетіла з будівлі і сіла в перше таксі, що стояло біля будівлі офісного центру.

Я назвала адресу своїх батьків, більше податися мені не було куди. Хоча в глибині душі я розуміла, що навіть там мене можуть не зрозуміти та не повірити мені.

Коли мама довідалася, вона заплакала. Батько мовчав, але я бачила, що в ньому палав вогонь. А потім батьки почали мене умовляти не розлучатися, мовляв, я не справлюся сама.

Що мені тепер робити? Зараз мене заспокоює лише думка про моє маля. А про майбутнє мені думати боляче і лячно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.