– Ти будеш жити з татом, синочку. У нього грошей більше, квартира, машина, нова тьотя, – сказала я синові. А чоловікові:
– Ти покохав іншу, я не проти, всяке буває, але у батьків в нашій країні рівні права і обов’язки. Квартиру ділити не буду, хоча маю право. Ми з дочкою підемо, а ось син залишиться з тобою. Будеш сам його виховувати, а я буду платити аліменти. А як ти хотів?
Прожили ми з чоловіком разом 7 років, у нас є спільний син, йому 4 роки.
І ось, як виявилося, ще пів року тому у чоловіка на роботі сталася раптова шалена любов. Він звзнався мені у всьому, бо вже знайомі мені почали казати про їхні стосунки. А також Вадим зібрався розлучатися зі мною і жити з нею.
Сказав, що я повинна з’їхати з дітьми (у мене є ще старша донечка не від нього) з нашої спільної квартири, яку ми придбали в шлюбі, в мою маленьку дошлюбну квартиру, яку ми здавали, а він буде «допомагати по можливості».
Я відповіла так:
– Ти покохав іншу, я не проти, всяке буває, але у батьків в нашій країні рівні права і обов’язки. Квартиру ділити не буду, хоча маю право. Ми з дочкою підемо, а ось син залишиться з тобою. Будеш сам його виховувати, а я буду платити аліменти, як годиться, бачитися з ним і забирати «по можливості».
Синочкові я теж м’яко сказала:
– Ти будеш жити з татом, синочку. У нього грошей більше, квартира, машина, нова тьотя хороша, – син дуже до чоловіка прив’язаний, йому дійсно біля нього буде краще. Принаймні, поки що. Мені треба відновитися, стати на ноги, пережити це все. З двома дітьми я не потягну.
Чоловік у повній прострації. Як же так! У мене немає часу, працюю, не можу, не вмію, діти повинні жити з матір’ю… Коханка теж злякалася такої перспективи. Всі оточоючі теж дуже здивовані, навіть мої батьки.
Мовляв, це жорстоко і неправильно – кидати дитину, засуджують мене, а я вважаю, що роблю правильно!
Щоб ви розуміли, справа зовсім не в помсті і образі. Просто я теж не хочу сама тягнути двох дітей на 17 метрах! Я теж працюю, і у мене теж немає часу. Тим більше, я вважаю, що хлопчикові потрібно чоловіче виховання. Він просив спільну дитину, любить його. Так в чому проблема? Набридли подвійні стандарти!
Він має насолоджуватися життям з новою пасією. я я все тягнути? Я йму такого раю не подарую. Я теж хочу влаштовати з часом особисте життя. А синочка часто братиму. Все справедливо, чи не так?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
