fbpx
життєві історії
– Ти чого так зациклилась на цій квартирі? Я не збираюсь все життя “пахати” за три копійки на дядю. А як не погоджуєшся на мої умови, то знай, так і сидітимеш в цьому халаті одна на дивані. Нікому ти не потрібна!, – замість такого омріяного освідчення почула Валентина. Але ж вона так довго готувалася до цього дня. Пів дня провела на кухні, одягла найкрасивішу сукню. Разом з Петром вона вже більше двох років

– Ти чого так зациклилась на цій квартирі? Я не збираюсь все життя “пахати” за три копійки на дядю. А як не погоджуєшся на мої умови, то знай, так і сидітимеш в цьому халаті одна на дивані. Нікому ти не потрібна!, – замість такого омріяного освідчення почула Валентина. Але ж вона так довго готувалася до цього дня. Пів дня провела на кухні, одягла найкрасивішу сукню. Разом з Петром вона вже більше двох років.

***

Валя підійшла до дзеркала: “Начебто й красуня, навіть дуже приваблива і господиня хороша, а це як на теперішній час багато чого варте! Ось що йому ще треба?”

З Петром вони жили разом вже 2 роки. Як би пора вже і пропозицію зробити. Але він чомусь заміж її кликати не поспішав. Спочатку не було де жити і яка тут сім’я? Потім з роботою були деякі проблеми.

Але зараз то все нормально. Однокімнатна квартира залишилася від бабусі Валентини (та давно переписала її на внучку, ще коли Валя в школі вчилася). І роботу Петро знайшов добре оплачувану. В загальному все налагодилося само собою.

І ось сьогодні 2 роки, як вони разом! Вирішили посидіти і відсвяткувати дома – вдвох! “Є що обговорити!” – загадково сказав “майбутній” чоловік.

Валентина вирішила блиснути майстерністю кулінара і приготувала вечерю так, що позаздрив би будь-який ресторан. Не забула і про себе.

Все-таки такий момент раз в житті буває! А в тому, що сьогодні їй зроблять пропозицію-вона не сумнівалася. До вечора все було готово і вона з нетерпінням ходила туди-сюди по квартирі.

Близько 8-ї приїхав Петро (правда без квітів). Ну та що з нього взяти -він завжди був не особливо романтичним.

“Валю, ми з тобою разом вже не перший рік…” -почав він. “І ти знаєш що я тебе ніколи не підведу і думаю ти довіряєш мені?”. Валя у відповідь кивнула.

“Але не буду ходити навколо. Коротко: потрібна чимала сума грошей, щоб інвестувати в один багатообіцяючий проєкт, там безпрограшний варіант” – гаряче заговорив він.

“А кредит дають під заставу, наприклад квартири, а квартира якраз на тебе! А потім ми взагалі можемо жити на одні відсотки!” – розумієш?

Сказати про крижаний душ і то не відобразило б всієї картини її стану. Тут напевно підійшло б слово – розчарування. Валі недоречно згадалося, як він наполегливо цікавився чи на неї оформлені папери, після відходу баби Катерини. І заспокоївся тільки коли побачив їх.

Коли Петро зрозумів, що нічого не вийде, то вся гидота миттю полізла назовні:

– Та що ти вчепилася в цю квартиру? Так і будеш в ній одна сидіти! Ти що думаєш я та людина, що з ранку до вечора “пахати” буду? – так і життя все пройде. Будинок – работа – дружина. Та й яка з тебе дружина, з тобою ж і поговорити нема про що: тільки якщо про борщі твої.

Пішов – грюкнувши дверима!

Перший місяць їй було дуже важко без нього і вона навіть вирішила йому зателефонувати.

– Ну що надумала все-таки?, – Петро явно був радий її чути. У відповідь вона мовчки поклала слухавку, зрозумівши що на цьому напевно можна ставити жирну крапку.

І тільки набагато пізніше до неї дійде, що як же їй все-таки пощастило, що ця людина не стала її супутником життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page