– Ти хочеш стати білою та пухнастою, чистесенькою? Не вийде. Як була дівчиною на всіх, так нею і залишишся. Не відмиєшся. Краще буде, якщо ти підеш з мого шляху, а інакше Олексій дізнається, хто ти насправді! – сказала мені сестра.
Так, як сказала сестра, я справді була цієї самою дівчиною зі зниженою соціальною відповідальністю. Ще два роки тому зі мною можна було домовитися за дві тисячі гривень. Тоді я жила у великому місті. Але мені шалено хотілося вирватися з того пекельного кола і стати нормальною людиною! І я зробила це. Я приїхала додому і купила квартиру. Невелику, однокімнатну, але свою! Відкрила кондитерську, і справа потихеньку налагодилося. З’явилися постійні замовники, репутація ставала кращою, я піднімалася на новий рівень.
У компаньйонки взяла сестру Надю, вести самій бізнес все-таки не просто, вдвох воно легше.
А потім з’явився Олексій. Ми взяли його на роботу водієм, на той час у нас вже з’явилася машина. Альоша розвозив готову продукцію, виконував доставку замовлень. Спочатку ми придивлялися одне до одного. Він був зі мною чемний, вів себе, як і належить підлеглому. Я бачила в ньому тільки хорошого працівника, про особисті стосунки навіть не думала і ні на що не сподівалася.
А от моя сестра і компаньйонка Надя відразу стала проявляти до молодого працівника підвищений інтерес.
Вона на очах змінювалася, коли Альоша опинявся поруч – починала голосно сміятися, відверто фліртувати, рвалася поїхати з ним на доставку продукції. Я думала, що у Олексія і Надії зароджується справжній роман.
Та я помилялася. Льоші подобалася не Надія.
Одного разу ми з Олексієм поїхали у справах до податкової інспекції, а потім він повіз мене додому. По дорозі ми розмовляли про весну, що буяла навкруги, про інші життєві радощі. Я сказала, що справи у нашої кондитерської йдуть непогано, і, якщо так піде далі, то можна буде підвищити співробітникам зарплату.
Настрій у мене був чудовий: ще б пак, здано річний бухгалтерський звіт! Захотілося відзначити приємну подію. Сестри поруч не було, вона поїхала на сесію: моя компаньйонка здобуває другу вищу.
Так вийшло, що відзначити подію було ні з ким. І раптом, не знаю чому, я запропонувала Олексію провести вечір разом. Він не відмовився і навіть зрадів. По дорозі до мене ми купили шампанського. Того вечора ми стали з Альошею близькими, він провів у мене всю ніч.
Наші відносини ми намагалися не афішувати, не виносити на чужі очі. Адже ми ще самі не були впевнені у силі своїх почуттів. На роботі вели себе як і раніше, а ввечері Олексій був поруч зі мною.
Надя, як і раніше, намагалася фліртувати з Альошею, адже вона нічого не знала про те, що трапилося між нами в її відсутність. Але Олексій був байдужий до проявів Надіних почуттів, до її знаків уваги. Надя злилася і одного разу поскаржилася мені на байдужого водія.
– Послухай, Жень, – сказала вона, – у нас водій дуже дивний. Я до нього і так, і сяк, а він не реагує – наче й не мужик! Давай його звільнимо. Іншого водія наймемо…
Я заступилася за Олексія:
– Навіщо ти так, Надю? Якщо хлопець байдужий до тебе, відразу звільняти його? Можливо, у нього є дівчина, тому він відноситься до тебе байдуже. Я думаю, він порядна молода людина – не бабій. Просто ти не в його смаку, от і все. Я звільняти його не буду. Він відповідальний, старанний, хороший водій. Навіщо хлопця ображати?
Більше Надька не скаржилася. А ми з Олексієм вирішили одружитися. Вже збиралися піти подавати заяву.
Про свої плани ми нікому не розповідали.
Моя сестра живе з батьками. До мене приходить рідко, а з того часу, як ми стали зустрічатися з Олексієм, я Надю в гості взагалі не запрошую. Але вчора вона мене відвідала. Без запрошення. Ми тільки приїхали з Альошею з роботи і сіли вечеряти.
Дзвінок в двері був несподіваним. Я не подивилася у вічко, побачила, хто дзвонить, і відкрила. Надька увійшла, і їй все стало зрозуміло. Вона поспішила і пішла, а на ранок у нас відбулася розмова, про яку я розповіла на початку.
– Ти хочеш стати білою та пухнастою, чистесенькою? Не вийде. Як була дівчиною на всіх, так нею і залишишся. Не відмиєшся. Краще буде, якщо ти підеш з мого шляху, а інакше Олексій дізнається, хто ти насправді! – сказала мені сестра…
Увечері, як завжди, ми були разом з Альошею, і я категорично заявила йому, що весілля не буде і нам пора розлучитися. Він був здивований і помітно засмучений:
– У чому причина, Женю? Чому не буде весілля? Ти все вирішила і за себе, і за мене? А на мої почуття тобі наплювати?
Я не витримала і розповіла всю правду. Все таємне про своє минуле життя і про те, що сестра Надя мене шантажує. Він помовчав і відповів:
– Знаєш, Женько, це добре, що ти сама про все розповіла! Не переживай, я не стану слухати Надю. Твоє минуле життя мене не стосується, воно нічого в наших відносинах не змінює. Я знаю тебе іншою. Такою, якою покохав і кохаю. І ми все одно будемо разом.
Ці слова воскресили мене до нового щасливого життя! ..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди