– Ти на свою частку рота сильно не роззявляй. Я планую в квартиру ще й Вітю прописати. Він і без закону на одну кімнату заслужив. Тебе, он, яку красуню, мені допоміг виховати. Та й взагалі, він жодного разу мені не дорікнув, що взяв з дитиною. Та якби не Вітя, кукувала б я до старості одна.
– Мамо, не сміши “сусідських півнів”. Хто мене виховати допоміг? Ти взагалі про що? Та він мені і гривнею в тому житті не допоміг. Все життя на твоїй шиї сидить.
– Приструни себе, дитино. Чоловік в хаті багато чого означає. Повна сім’я в нас була, бо твій тато цього дати нам не зміг.
– Та якби не тато, ми б з тобою на вулиці жили. Він все залишив нам, а сам все з нуля розпочав, – захищала я тата перед мамою.
Тато пішов від нас в першу чергу через скверний характер мами. При розлученні вони домовилися, що його трикімнатна квартира в рівних частинах перейде мені і мамі.
Ми з ним бачилися раніше, коли я була менша, ну а тепер він живе з новою дружиною і сином в Канаді.
Вітчим, який з’явився в житті мами, коли мені було 12 років, був для мами герой просто через те, що її з дитям взяв і жодного разу її цим не дорікнув.
Через свій вчинок він вважав, що в сім’ю гроші не повинен приносити, бо того вчинку з головою хватає.
Десь колись мав підробітки, а здебільшого жив на мамину зарплату перукаря.
Сам він з села, сім’ї до того не мав і життя в нашій квартирі здавалось йому казкою.
Мама його возвеличувала і мовчала, бо він чоловік, і якщо вона почне обурюватися, він просто піде до іншої, чого б ніколи не сталося, бо Вітя далекий до ідеалу.
Сам то він не працював майже, але як тільки я закінчила школу і вступила в коледж, то викликав мене на розмову.
– Хватить на нашій шиї сидіти. Шукай собі якийсь підробіток і на ці гроші живи як хочеш.
Ось тепер, коли ми з чоловіком надумали з’їхати з оренди і нарешті придбати квартиру, я звернулася до мами, щоб щось вирішувати з квартирою, яку нам віддав тато.
– Давай продамо. Три кімнати, нам за неї гарно заплатять. Я куплю собі двійку і тобі однієї хватить.
– Я тебе хочу попередити, що планую Вітю ще в квартирі прописати. Тут і його частка по праву є. Він стільки в цю квартиру вклав.
– Вклав? Що він вклав? Він може ремонт зробив? Чи може хоч кран в кухні поміняв, чи прихожу нову придбав? Що він тут зробив, окрім вм’ятини в дивані?
Я не дозволю тут за мене керувати. Я не дам добро і ти його тут не пропишеш.
Мама на мене образилася і сказала, що буде судитися зі мною і зробить так, що я своєї частки не побачу.
– Ти невдячна, Вітя тебе за рідну вважає, а тобі пару квадратних метрів для нього шкода…
Я не знаю як мені бути. Інколи просто хочеться викласти свою частку на продаж і нехай вживаються хоч з чужими людьми. Мені вже байдуже…
Як бути в такій ситуації? Як мамі відкрити очі на цього чоловіка?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
