Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт йде. І, так як свекруха сама не знала, чого хоче, то не було цього ремонту ні кінця ні краю.
Мама чоловіка, Тамара Йосипівна, дуже цікава жінка, засовує свій довгий ніс абсолютно в усі наші справи. За ті 4 місяці, що ця не вміє мовчати жінка, живе у нас, моя голова опухла від великої кількості непотрібної інформації, а на мові скоро з’явиться мозоль від необхідності відповідати.
В її присутності я бачила один можливий плюс: допомога з дитиною. Але, як виявилося, свекруха приїхала зовсім не для цього. Свою присутність в нашій квартирі вона сприймала як відпустку: повний пансіон, обслуговування по вищому розряду – розваги та ще і невістку можна помучити. В очах свекрухи – відпустка мрії.
Я – неконфліктна людина, мені простіше зробити так, як мене просять, ніж відстоювати свою точку зору за допомогою конфлікту. У якомусь сенсі, свекруха не дарма вважає мене тютей. Я ніколи з нею не сперечаюся, навіть тоді, коли Тамара Йосипівна сама розуміє що несе дурниці.
І раз вона вважає, що її син буде їсти на сніданок тільки ненависну їм яєчню, значить я буду готувати чоловікові яєчню, поки свекруха гостює у нас вдома.
І те, що чоловік снідає через силу – це проблеми чоловіка, адже він в будь-який час може попросити свою маму не лізти до мене зі своїми повчаннями на рахунок сніданку. А раз його все влаштовує – навіщо мені роздмухувати конфлікт.
Єдине, що я готова відстоювати незважаючи ні на що – виховання дочки. Про що свекрухи було повідомлено ще під час мого очікування. Як не дивно, свої пориви покритикувати мене як матір, свекруха стримує. Зате в усьому іншому вона розходиться не на жарт.
За 4 місяці життя під одним дахом, свекруха допекла мене до такої міри, що я почала замислюватися про переїзд до батьків на той час, поки Тамара Йосипівна знаходиться в нашому будинку. Я і натяками до неї, і в відкриту питала, коли вона вже до себе повернеться, у відповідь я чула:
– Ой, не знаю наскільки все затягнеться. Колір в каталозі був один, а пофарбували – зовсім інший, мені не подобається. Перероблять – я з’їду від вас.
– Вони так криво поклали плитку, п’яні, напевно, були. Звільнила їх, ось, інших робочих знайду, вони все дороблять і я з’їду.
– Уявляєш, унітаз ще не привезли. Привезуть – я відразу з’їду. А то як я там, без унітаза?
І таких відмовок було багато.
Одного разу свекруха мені заявила:
– Ти навіть не уявляєш, як тобі зі мною повезло. А знаєш, яка в мене свекруха? Мегера, яких світ не бачив. До цього часу її побоююсь, хоч і не дівчинка вже давно. Командувала мною, як хотіла. Самі накази були. Брр, як згадаю, аж трусить – розказувала моя свекруха
Сама того не підозрюючи, свекруха підкинула мені відмінну думку: у кого є управа на свекруху? Правильно: у свекрухи. Я, не довго думаючи, подзвонила і запросила до нас в гості на тиждень бабусю чоловіка – свекруха моєї свекровка. Ось тільки попередити про гості чоловіка і його маму, я зовсім забула.
Ранок, чоловік на роботі. Моя улюблена свекруха в черговий раз ллє мені у вуха поради по догляду її дорогоцінного синочка. Дзвінок у двері. Тамара Йосипівна, примружившись, запитує:
– Ну, і кого ти чекаєш? Хто до тебе ходить, поки чоловік на роботі? Ти – чоловікова дружина, пам’ятай про це!
Свекруха рушила відкривати двері, радісно потираючи ручки в передчутті стоїть за дверима чоловіки. Відкрила вона зі словами:
– Ну, і хто тут у нас до заміжніх жінок ходить?
– О, Тамарка! 5 хвилин тому про тебе думала: повз смітники йшла – відразу про тебе згадала. Ну, чого дивишся? Пішли, чай мені зробиш. Я тортик принесла. Тільки тобі не дам – шкідливо. Хоча, твоїй фігурі вже ніщо не допоможе, так і бути – пригощу шматочком, – лице бабусі чоловіка аж світилося від задоволення, вона не бачила свою невістку вже кілька років.
І – ось збіг – в той же день ремонт будинку у Тамари Йосипівни закінчився. Вона спішно зібрала речі, попрощалася і відбула додому.
– Дякую вам, що приїхали! – з усією запалом я дякувала бабусю чоловіка. – Я вам зараз білизна поміняю, в вітальні розташуйтеся.
– Ні, ні, я не залишуся. Я ж знаю, навіщо ти мене покликала – Тамарка тебе дістала. Я свою справу зробила, давай, пої мене чаєм, та поїду я. Якщо що звертайся! – лукаво усміхнулася мені бабуся мого чоловіка.
В майбутнє я дивлюся з оптимізмом – майбутні візити свекрухи мене більше не лякають і не наводять жах. Адже у мене є важливий стратегічний союзник – свекруха моєї свекрухи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
