Я чую ці слова від батьків кожен день протягом багатьох років: «Ти не моя дочка, тебе підмінили в пoлoгoвому будинку».
«У тебе жахлива диспропорція гpyдей, потрібно підкладати поpoлон».
«Подивися на себе, на кого ти схожа, це тому що ти не умиваєшся».
«Ти зaxворіла спеціально, щоб мене вивести з себе» – банальна застуда. До речі, в школу ти все одно підеш, треба виправляти 4 з біології, а гуляти не підеш, бо xвopiєш.
«Ти мені спеціально брешеш, немає до тебе ніякого довіри» – прийшла додому в 23:02, а не о 23:00 рівно, мати стоїть біля дверей і єхидничає.
«Ти здаєш сесію, а всім іншим напевно автомати поставили, ти одна така напевно» – теж просто так.
«Ти пішла жити в знімну квартиру до нapкоманам, сама вaгiтна, вийшла заміж і змінила прізвище, а нам нічого не сказала» – після півроку відносин вирішили зняти з чоловіком квартиру. Чи не вагітна і не заміжня.
«Ти себе запустила, виглядаєш як бомжиха» – прийшла на зустріч з мамою без тонни косметики.
«Мені соромно за тебе перед родичами» – набрала вагу.
Скільки себе пам’ятаю, батько зраджував матері. Зрештою, у нього нapoдилася дочка на стороні.
Зараз живемо з мамою вдвох. Де живе брат ми не знаємо.
Брат пішов по стопах батька: може накричати на матір, ні в що її не ставить, до жіночої статі відноситься зневажливо.
Мама вийшла заміж і все життя присвятила сім’ї, вчинком батька була просто розчавлена, часто плаче і головне питання у неї: «Як зі мною можна було так вчинити?».
Вона нещасна, каже, що вона «відпрацьований матеріал» – скоро пенсія і тоді можна вмиpaти.
Виходить, що у неї «залишилася» тільки я: чоловік зрадник, син зрадник.
Вона весь час повторює, що «У вас всіх своя життя», і, що всім на неї наплювати.
Читайте також: Батько (60 років) одружується з молодою дівчиною набагато молодшій за мене
Після чергової розмови про це, я розлютилася і накричала на неї, що вона не хоче бути щасливою, що вона навіть не намагається щось змінити, що вона тільки страждає і нічого більше.
Я не можу більше слухати розповіді про те, як батько її бив, як вона зробила, як їй було погано, як вона життя поклала на сім’ю, а тепер у неї нічого немає.
Мені дуже шкода її, але я ж не можу виправити її життя. А з іншого: у неї ж і справді більше нікого немає, і вона дійсно поклала на мене життя, ночами не спала, любила мене, а я ось так до неї.
Я не дика, що не відлюдькувата, не зла. Просто інтроверт.
Ну не люблю я спілкуватися! Втомлююся від людей. Мені внапряг навіть посмішку натягнути і сказати привіт, якщо побачу когось.
Можу займатися яким-небудь монотонним справою, щоб мовчки і руками. Щось говорити, спілкуватися, посміхатись, щось зображати з себе на людях – це для мене як навиворіт вивернутися.
Ось сиділа б і весь день шила, в’язала, малювала, робила б щось руками. І щоб поруч нікого. І щоб не треба було танці з бубнами зображати.
Найбільше ненавиджу вливатися в суспільство. Мати мене постійно штовхали і ганяла, коли жили разом.
Від її слів ні віри в себе, ні бажання працювати і в чомусь процвітати не додавалося жодного разу, тільки стрес і непідйомна апатія.
У мене 2 червоних диплома, вчилася на бюджеті, без будь-яких зв’язків. Але вивчилася я не з любові до наук, а заради підвищеної стипендії та зі страху уславитися ледаркою і неуком !!!
Мені ці дипломи дарма не впали! Спеціальність якраз пов’язана з людьми і спілкуванням, промучилася на ній 3 роки заради стажу і забила.
Мати в цей час давай мені втирати, що пора кар’єру будувати, і ляпнула, щоб я хоч щось знайшла, дослівно – йди хоч в дитсадок, показуй дітлахам картиночки і говори – це зайчик, це кішечка.
Ось тут мене прорвало !!!
Мені навіть таку легку дурницю важко собі уявити! Я замість того щоб висловити все, що думаю, почала чогось матері намагатися догодити і піддакувати.
Типу так так, пошукаю, хочу на психолога, підучити на курсах і буду людям допомагати. Навіть в інтернет полізла шукати курси психологів і вакансії для них.
Скрізь не від того була роботу, а саме послуги, тренінги, допомогу психологів з прайсами, як особисто, так і для бізнесу-управління – в стилі як впливати на людей, маніпулювати і розводити!
Від цього вимагання та цирку мене подвійно прорвало! Вона мені ще втирає – тільки не ганьбися продавцем, у тебе ж 2 дипломи!
Навмисно продавцем і піду – зате не вдома, зате на мене дивитимуться, можна зірок, виблискувати, фарбуватися і вбиратися.
Як же бісить все !!! І сім’ю – дітей не хочу, і роботу не хочу. І взагалі нічого не хочу!
