– Ти – помилка моєї молодості. Твій батько був правий, не потрібно було народжувати! Ліда народила в 16 років, батькові дитини було стільки ж. Тепер Артем, який почув це від матері, вчинив так, як вважає за потрібне. Звичайно, Лідія не задоволена. Але таке життя.
***
– Ти – помилка моєї молодості. Твій батько був правий, не потрібно було народжувати!
…Ліда народила в 16 років, батькові дитини було стільки ж. Після того, як Ліда усвідомила, що Олегу немає діла, ні до неї, ні до сина, то відразу ж і сама втратила весь свій інтерес до дитини. Вихованням Артема займалися бабуся і дідусь, батьки Ліди.
У 18 років Ліда переїхала в сусіднє місто з новим кавалером. Не дзвонила і не писала батькам, хоча вони шукали зустрічей з донькою. Їм було незрозуміло, як можна було залишити свого сина? І, звичайно, ж соромно. Їм було соромно і боляче, що виростили таку безвідповідальну дочку.
Надія Аркадіївна і Павло Миколайович дуже старалися, щоб Артем ріс щасливим, здоровим, був добре одягнений і взутий.
Дідусь заробляв перевізником, а бабуся займалася вихованням онука. Артем досі вважає саме їх своїми батьками. Він безмежно їм вдячний за щасливе і безтурботне дитинство, гарну освіту і все інше.
Коли Артем став повнолітнім, бабусина племінниця зібралася заміж. На торжестві були присутні всі родичі, зокрема, і рідна мати, Лідія. На той час вона вже встигла втретє вийти заміж і народити другу доньку.
Старшій було 9, а молодшій трохи більше року. Юнак був радий, адже хотів познайомитися і поспілкуватися з сестрами. А також запитати у мами: «Мамо, чому ти мене залишила?».
Незважаючи на те, що він дуже любив своїх бабусю і дідуся, він все-таки нудьгував за мамою і не забув її. У нього навіть була одна її уціліла фотографія. Адже дідусь всі інші спалив. Ліда розмовляла з однією з родичок, розповідала тій, які у неї прекрасні дочки.
– Мамо, а як же я? – запитав, підійшовши, Артем.
– Ти? А ти – помилка моєї молодості. Твій батько тоді був правий, не треба було народжувати, – без будь-яких емоцій відповіла Лідія і відвернулася.
***
Через 7 років, коли Артем вже жив у своїй двокімнатній квартирі з дружиною та дочкою, задзвонив телефон, номер був незнайомий.
– Синку, привіт, дядько Володя дав твій номер. Це твоя мама. Я знаю, що ти живеш окремо від дідуся і бабусі. І якраз твій будинок недалеко від університету, де вчиться твоя сестра. Нехай Даша поки поживе у тебе? Все-таки рідня. Їй не подобається гуртожиток, а знімне житло дорого коштує. Григорій покинув мене, а мені самій важко: одна дочка в університеті вчиться, а інша – в школі, а третю скоро в дитячий садок віддавати…
– Ви номером помилилися, – сказав Артем і поклав трубку.
Підійшов до доньки, взяв її на руки і сказав:
– Давай збиратися, а то пора йти зустрічати маму, а після всі разом поїдемо до бабусі і дідуся.
– А на вихідних поїдемо всі разом на дачу? – запитала маленька Саша.
– Обов’язково! Не можна порушувати сімейні традиції! – притис малу до себе Артем.
Деякі з родичів Артема вважають його вчинок неправильним, адже міг рідній сестрі допомогти, мамі важко самій трьох дітей ростити. Але Артем впевнений, що зобов’язаний допомагати тільки дідусю з бабусею, а чужій жінці не збирається, тим більше, що він для неї помилка…
Звичайно, Лідія не задоволена. Але таке життя.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
