Було це півтора роки тому взимку, моєму синові було 5 місяців. Попросився братик чоловіка зі своєю дівчиною пожити до нас на тиждень. Що ж робити брат же, як відмовиш ?!
Я була звичайно не в захваті від цієї думки, все-таки дитина тільки народилася, я взагалі не досипаю, що не доїдаю, нічого не встигаю, а тут ще родичі спокою не дадуть.
Думаю ладно, може допомагати будуть, хоч відпочину, знову ж поговорити буде з ким і чаю випити.
Дочекалися, приїхали, з порожніми руками жити у нас на тиждень, хоч би брязкальце дитині купили і то щастя, не мені, а дитині. У мене є правило в будинок, де є дитина я з порожніми руками на ходжу, не так вихована, але тут мабуть інший випадок.
Приїхали вони у справах, вже конкретно по яким, вони природно нам не повідомили.
Я як добра господиня, наготувала, прибрала, зустріла їх добре. І начебто все б добре, але за ці кілька днів поки вони були у нас, вона жодного разу не запропонувала мені допомогти приготувати їсти, забратися або елементарно допомогти з дитиною поки я займаюся домашнім господарством.
З’їздить з ранку по своїх справах, хлопець її лежить спить до обіду, чоловік мій на роботі, а я з дитиною бігаю по квартирі в режимі «електровіника». Так ось з’їздить у справах, повертається і лежить до вечора на дивані боки відлежуватися або лежить телевізор дивиться.
Я з немовлям на руках і підлоги помити, так як на вулиці зима, вони ходять туди-сюди бруд всюди по підлозі, і їсти приготувати, і дитину погодувати і умити.
Тобто елементарно запропонувати маломальскую допомогу, ну хоч почистити картоплю для супу я від неї не почула.
На 3 день бути прислугою мені набридло, все-таки я і ночами не сплю, до дитини встаю, але не суть. Чоловікові наговорила свої образи, а він тільки плечима повів, негоже мужику в жіночий диспут сунутися.
Їжу не купують, електрикою користуються, ванни приймають, воду ллють, продукти в магазині не купують, з домашніми справами не допомагають і на що мені все це??? На 4 день прийшов чоловік з роботи, а ці щасливі в кіно пішли.
В 4 руки ми швидко з ним впоралися з цим, поїли і тут на готовеньке і родичі прийшли, напевно на запах йшли. Принесли значить собі пива, різної смакоти, а мені дулю, йди-но ти мама, яка годує в сторонці постій, ну хоч би щось купили і то добре, а ні бачити не заслужила.
І ця щаслива парочка повечеряла і пішли дивитися кіно і чоловіка звуть, мовляв гайда з нами. А мені так прикро стало і тут мене бомбануло, я її відкликала вбік і кажу:
– Ти мене звичайно вибач, але ти б хоч раз за ці дні запропонувала мені допомогу свою, я з дитиною на руках теж втомлююся. Хоча б картоплю почистити для супу, або просто запропонувати допомогу.
– Ти що мене тут вичитувати збираєшся??? Я взагалі вважаю це недоречним! Я теж втомилася.
– Що? Ти знаходишся в моїй квартирі. Це не я у тебе в гостях, а ти у мене.
– Я не збираюся це вислуховувати!
– Знаєш що моя дорога, збирай-но ти речі і давай звідси !!!
Вони зібрали речі і зникли. Я потім ще довго плакала від образи. Як вважаєте це нормально так себе вести?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
