– Ти що, ну як я їй скажу! Це неприємна розмова, а вона ж в положенні! – зітхає пенсіонерка Галина Петрівна. – Її ображати не можна!
У пенсіонерки Галини Петрівни досить-таки велика родина – дорослий син, його дружина і дворічний онук, крім того, «діти» через пару місяців чекають поповнення. Галина Петрівна живе поруч і кожен день, а то і по кілька разів на день, ходить до невістки Світлани «допомагати з онуком», бо тій «вже важко».
Все проїодить нормально, лікарі не знаходять ніяких приводів для тривоги, але Світлана безперестанку скаржиться – то коле, то свербить, то в боці противно цокає. Ходити складно, стояти важко, сидіти незручно, тільки ось лежати на дивані ще туди-сюди.
Тому Галина Іванівна намагається розвантажити її по максимуму: тягає з магазину сумки з продуктами, гуляє з вельми активною дитиною, готує, миє підлогу, часом просто забирає онука до себе з ранку до вечора, «щоб Світланка могла відпочити».
Світланка сприймає цю турботу як належне і вже, треба сказати, трохи знахабніла. Не просить, а вимагає, розмовляє з літньою жінкою в наказовому тоні, прилюдно вичитує її на дитячому майданчику за те, що вона неправильно дивиться за дитиною – не дає хлопчикові залізти на гору, наприклад.
Галина Петрівна тільки зітхає: за гіперактивним малюком їй на гірки не встежити. Проте не заперечує, все зносить лагідно і покірно.
Якщо Світланка дзвонить і просить приїхати, Галина Петрівна скасовує всі свої справи і зустрічі і мчить на допомогу.
З усіх боків Галині Петрівні вже відкрито говорять, а не просто натякають, що Світланка пора якось поставити на місце. Ну хоча б пояснити невістці, що бабуся теж нездорова, у неї тиск і серце, при цьому вона вже вдруге пропускає прийом у свого лікаря, тому що «потрібна Світланці»…
А з дворічним малюком на сьомому десятку взагалі і здоровій людині справлятися непросто. Зрештою Світланка з чоловіком знали, на що йшли, коли затівали народити двох дітей з такою маленькою різницею.
З Галиною Петрівною не радилися. Чому ж зараз, трохи що, дзвонять їй – приходь, мовляв, допоможи?
– Ось і треба це сказати! Досить вже дозволяти на собі їздити! – радять Галині Петрівні.
Але та тільки махає руками:
– Ви що! Як же можна зараз з’ясовувати стосунки, сваритися! Світланка ж дитинку чекає! Їй нервувати не можна. Та й взагалі, ображати гріх, раніше говорили, що тоді в будинку миші заведуться! Все нормально, мені зовсім не важко. Розберемося… А до лікаря я можу і в інший раз записатися. Зовсім погано стане – викликом швидку, в кінці кінців…
Галина Петрівна права і краще відкласти з’ясування стосунків на пару місяців? Зате потім вже повідомити відразу всі претензії, мовляв, я довго терпіла, а тепер скажу… Але ж тоді буде мати грудної дитини, у якої від нервів ще й молоко пропаде?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
