Зі Стасом я познайомилися, коли мені було 24 роки, він приїхав працювати до нашого міста (я була дуже здивована, зі столиці до маленького містечка). У ньому я побачила споріднену душу.
Через пів року ми одружилися. Приїхали всі родичі на весілля, крім родичів мого чоловіка. На нашому весіллі з його боку не було нікого. Всі родичі, за словами його мами, Валентини Петрівни, вмить захворіли. Мені так було прикро за чоловіка, як він плакав, що в цей день ніхто не приїхав з його боку. З цього все і починається.
Стаса маму до весілля я бачила один раз. Вона здалася мені дуже хорошою жінкою. Після весілля я стала з’ясовувати про родичів чоловіка дивні, на мій погляд, речі. Після почутого мене не відпускає злість, і до цього дня. Розповідаю зі слів чоловіка.
– Коли мама носила мене під серцем, батько часто виганяв її на вулицю, міг вилаяти і не тільки. Це тривало 7 років. У всіх гріхах мама винила мене. Пам’ятаю, мені було 4 роки, як захворіла наша тітка, і ми пішли її відвідати. Заходжу в кімнату дивлюся на цю картину, дуже злякався. І тут повертається мама і каже, ось бачиш сину, в якому вона стані, я буду така сама в старості, а ти мені і склянки води не принесеш, ти такий же, як і батько. (І це вона сказала 4-річній дитині!).
І ось коли дійшла справа до розлучення, чого я тільки не натерпівся. Мене принижувала власна мати, за маленькі витівки вона змушувала злизувати побілку зі стін, ставила мене в кут на гречку за те, що я питав про тата. Які істерики вона мені закатувала. Будить о третій годині ночі (9 років мені було) і починає лаяти мене, бо вона знайшла цигарки у мене в куртці. До 6 ранку вона не давала мені спокою. Потім просто сказала, що мене перевіряє.
Якось вночі вона мене збудила і каже, швидко одягайся. Я одягнувся, і ми вийшли на вулицю, була дуже холодна зима, стільки злості було в її очах, пам’ятаю, до цього дня. Приїжджаємо ми на квартиру до якихось людей, як виявилося, вона з одним з тих чоловіків зустрічалася, а він її кинув. І ось вона приїхала з’ясовувати стосунки. Вночі з маленькою дитиною. Цей чоловік після розмови провів її до таксі, вона непритомніла, плакала, принижувалася перед ним. Приїхавши додому, я отримав від неї. Вона так поводилась зі мною до самої армії…
Все це вислухавши від Стаса, мені забракло слів. Дуже багато він розповів, тут сторінок і не вистачить. Він ці образи тримає в собі, але іноді на мене зривається. І ще. Поки він був у від’їзді, його мама переоформила квартиру на свого нового чоловіка.
Так сталося в житті, ми зараз живемо в квартирі його бабусі разом з його Валентиною Петрівною та чоловіком. Цю квартиру його бабуся подарувала їй і моєму чоловікові. Але мама дала зрозуміти, що йому нічого не світить. Ще є квартира, вони її здають в оренду (квартира Стаса). Я не буду писати, звідки вона в нього, але його мама каже, що вона тепер не його. Скільки разів вони лаялися за неї… Ще одна квартира є, там живе бабуся, але вона молодшій сестрі її переписала. Мати каже, що ти молодий заробиш ще собі. Нам з чоловіком залишилося пару місяців виплат по кредиту, і ми з’їжджаємо. Я чекаю цього моменту, як промінчик світла.
Вони дуже часто з’ясовують відносини. І мама морально сильніше Стаса. Все що вона з ним робила в дитинстві, вона заперечує. Каже що з головою не все в порядку у чоловіка. Людоньки, як я втомилася. Він всю злість на мене зливає. Він дуже суворий, ревнивий, чути нічого не хоче, і мама ще вогню піддає.
Вона знає, що нам жити ніде, але хоче, щоб ми пішли. Стас не хоче переїжджати до мене в місто. Дуже маленькі зарплати. Ось і живемо в цій обстановці. Коли ми стали жити разом, вона мені подарувала пару речей, як вона сказала, від душі, а через місяць виставила рахунок. Вона всім хвалиться, що вона нам допомагає, а насправді вона нас й бачити не хоче. Взяли пакетик чаю – плати. Взяли туалетний папір – плати. Хоча коли я готую і всіх пригощаю нікому чек не виставляю. Дуже багато всього відбувається.
Але найважче чоловіку, він ніяк не розуміє, чому мама так з ним поводиться. Уже боляче дивитися на нього. Він тому і збігав в інші міста, щоб поруч не бути з ними.
До речі, забула додати, коли він прийшов з армії, мама його через тиждень вигнала на вулицю, сказала, що він заважає молодій сім’ї жити.
– Ти такий, як твій батько! – любить казати Валентина Петрівна. Його від цих слів трясе, а вона посміхається, насолоджується його виглядом. Я дуже багато де була, різні сім’ї бачила, але таку матусю бачу вперше. Вона навіть не посоромилася сказати своїй доньці, в присутності сина, що вона у неї одна. Бачили б ви очі Стаса в цей момент. Зате всім говорить, яка вона щедра і любляча матір.
Сподіваюся за все, що вона зробила моєму чоловіку, вона поплатитися. Дякую що дочитали до кінця, можливо, якось не зрозуміло написано, але у мене в голові така каша, так що перепрошую.
Нехай вам щастить!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
