fbpx
життєві історії
– Ти уявляєш, у сусідки моєї, Ольги Іванівни, виявляється, дочка є! І внуки вже студенти! І зять на дорогій машині! – здивовано розповідає сорокарічна Лідія. – Я була впевнена, що вона самотня. За чотири роки в цьому будинку я ні разу, розумієш, не бачила нікого з них!  Ти уявляєш, яка дочка? У неї мати хворіє! А вона «не ваша справа!» Так я, чужа людина, для цієї бабусі більше зробила, ніж рідна дочка! Невже совісті немає?

У самій Лідії дуже близькі стосунки з мамою і таких дочок, які кинули батьків, вона не розуміє.

Мама Лідії живе окремо, проте вони одна сім’я, так вважають і зять, і підрослі вже онуки. Мама в них у всіх дуже любить. Онукам мама останнім віддасть та й дітям теж.

Поки діти були маленькі, мама виручала і підстраховувала з дітьми, сиділа з ними на лікарняних, забирала до себе на вихідні, щоб батьки відпочили, зустрічала після школи, годувала обідом, робила з ними уроки, водила на секції.

Виросли і з радістю, і з сумом все завжди йдуть до неї. Мама завжди підтримає, заспокоїть, знайде слова в будь-якій ситуації – дивись, і проблеми, тільки що здавалися нерозв’язними, вже не виглядають так безнадійно…

Коли мама три роки тому серйозно захворіла, Лідія просто збилася з ніг. Прилетіла з Канади сестрою вони днювали і ночували в лікарні, шукали лікарів, організовували консультації, добували найкращі ліки, не рахуючись ні з якими витратами.

Щоб допомогти матері, готові були на все. Квартиру продати, всі гроші вишкребти. Тільки б матуся поправилась!

Слава Богу, хвороба відступила і хоча мама все ще регулярно спостерігається у фахівців, але тепер можна сказати – все позаду.
Проте Лідія регулярно прокидається в холодному поту: переживає за матір. Тільки б вона була здорова!

…На одному майданчику з Лідією живе бабуся, якій добре за сімдесят та сама Ольга Іванівна.

До останнього часу Лідія була впевнена, що бабуся самотня – за чотири роки, що вони живуть в цій квартирі, до неї ніхто ніколи не приходив.

Лідія перейнялася і стала іноді по-сусідськи заходити до бабусі: то зі святом привітає, то смачненького принесе, то з магазину або аптеки запропонує що-небудь по шляху захопити.

Кілька разів Лідія викликала старенькій швидку з тиском, а кілька місяців тому, треба ж так, бабусю-сусідку госпіталізували з підозрою на той же діагноз, що був у Лідине мами.

Тут-то і з’ясувалося, що бабуся зовсім не самотня. У неї, виявляється, є доросла цілком благополучна дочка і внуки.

Холоднокровність сусідчину дочки Ліду недобре вразило.

Волосся на собі від горя та явно не рвала. Байдуже зібрала материні речі для лікарні, відвезла то, що треба за списком. Особливо відвідинами мати не балувала, за лікарями не бігала, ліки не діставала. Лідія щиро хотіла допомогти, поділитися інформацією – адже зовсім недавно вони з сестрою витягли свою маму з тієї ж біди.

А сусідка… просто відмахнулася. Мовляв, мені це нецікаво, моя мати лежить в лікарні, все, що необхідно, лікарі зроблять. Не турбуйтеся, це не ваша справа. Ні, ну лікарі, звичайно, зроблять.

Але Лідія знає, як ніхто: хворий догляд потрібен, турбота, любов, домашні бульйони, ліки, які дійсно допомагають, а не ті, якими лікують всіх.

– Ти уявляєш, яка дочка??? – поділилася Лідія з подругою. – У неї мати хворіє! МАТІР! А вона!… «Не ваша справа!» Так я, чужа людина, для цієї бабусі більше зробила, ніж рідна дочка! Чотири роки не з’являлася, про як! Невже совісті немає?

– А ти не суди! – несподівано обірвала Лідію подруга. – Звідки тобі знати, що там було між ними? Може, не заслужила вона близьких відносин з дочкою… І моя матінка така ж, все дитинство зганяла на мені свої невдачі, била кожен день тим, чим під руку потрапить… Я з дому втекла в дев’ятнадцять років! Я до цього часу прокидаюся в холодному поту від дитячих кошмарів…

Погані матері теж бувають. І не від хорошого життя люди не спілкуються з батьками роками. Значить, багато «хорошого» матуся доньці зробила, якщо та так себе веде… Люди похилого віку отримують те, що заслужили, тільки і всього. Ти он для своєї матері на все готова, тому що вона ідеальна мати і бабуся. Але буває і по-іншому, запевняю тебе…

А ви як вважаєте, убога старість в злиднях при наявності здорових і успішних дітей – вина дітей-дегенератів, які наплювали на батьків, або все-таки – перш за все вина самих людей похилого віку?

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook