– Ти ж хотіла бути з ним! От бери і зваблюй, я тобі дозволяю і навіть прошу про це! Він мені так надоїв за ці 20 років… – Галина говорила це подрузі, а Зіна дивилися на неї широко відкритими з подиву очима. Вони, три однокласниці, дружили зі школи, і досі – не розлий вода. Тільки Зіна так і не вийшла заміж…
Вони, три однокласниці – Галинка, Зіна і Оля – дружили зі школи, і досі – не розлий вода. Спілкуються родинами, все одна про одна одну знають, підтримують одна одну, діти їхні дружать.
Галина і Ольга заміжні, у них по двоє дітей, вже майже дорослі.
Тільки Зіна так і не вийшла заміж, але донечку все ж у 35 років народила, стався у неї на відпочинку якось бурхливий роман з одруженим старшим чоловіком. Тоді Зіна вперше в житті дозволила собі розправити крила, вилетіла за всі межі…
І з’явилася у неї від того польоту Соломійка, її зіронька і щастя.
…Коли дівчата були ще юні, ходили на дискотеки і зустрічалися з хлопцями, залицявся до Зіни красень-Степан. Але коли він трохи пізніше познайомився з Галиною, Галя хлопцю сподобалася більше, і вони почали зустрічатися, а Зіна відійшла у тінь.
Та так у тій тіні і залишилася.
Галина зі Степаном одружилися, народили дітей. Оля теж вийшла заміж вдало, син і дочка у них з чоловіком.
А Зіна… Робота гарна, відрядження у столицю і за кордон, друзі, рідні… Тільки жіночого щастя немає, та і звідки йому взятися, адже серце і душу її назавжди вкрав ще в юності Степан, чоловік її близької подруги Галини.
Лише одну ту пригоду тоді у Туреччині і дозволила собі Зіна, тепер у неї Соломія є, її красуня-розумниця, вже студентка столичного університету.
…Перед Новим роком подруги завжди зустрічалися в улюбленому ресторанчику, а вже свята по домівках, з родинами. Але цього року Оля не прийшла на їхні традиційні посиденьки, полетіла з чоловіком у Єгипет до моря.
Та Галина й Зіна не засмутилися, пішли вдвох. Пляшечку улюбленого сухого шампанського замовили, піцу.
Коли у пляшці вже лишалася половина, Галя випалила на одному подиху:
– Ти ж хотіла бути з ним колись, Зіно, з моїм Степаном! От бери і зваблюй його, ви ж на одній фірмі працюєте. Я тобі дозволяю і навіть прошу про це! Він мені так надоїв за ці 20 років… Хочу розлучитися, але просто так покинути… Діти не зрозуміють. А от якби він сам пішов – інша справа була б. Для якоїсь баби мені його шкода, а от тобі б залюбки віддала, – Галина говорила це подрузі, а Зіна дивилися на неї широко відкритими з подиву очима.
«Вдарилася Галька об щось дуже сильно, чи що?» – промайнуло в голові.
А Галина продовжувала:
– Я довго думала, це виважена пропозиція. Ми з тобою не посваримося, а всі потім звикнуть, і не таке в житті буває. І ти з мужиком будеш, та ще й з тим, якого колись кохала.
Колись… Зіна Степана і зараз любить. Але до такої пропозиції від подруги точно не готова була. Перевела все в жарт, але якось стало не затишно в Галиній компанії…
Останній день року на роботі придивлялася якось по-новому до Степана, що працював водієм у їхній компанії і кілька разів на дань забігав по каву в офіс.
– Зіно, ти так дивишся, ніби вперше мене бачиш, – усміхнувся Стьопка, вмикаючи кавовий апарат. – З наступаючим тебе! – і зник у дверях.
І з її душі нарешті зник.
Прийшла додому, написала в соцмережі однокурснику Назару, з яким багато оків підтримували дружбу. Три роки тому Назар лишився вдівцем, і вже десь як рік пише Зіні приємні повідомлення з компліментами, просить про зустріч.
Каже, вона йому ще на курсі подобалася. Але такою неприступною здавалася…
Ні, не здавалася – вона й була такою багато років.
А ось тепер Зіна сама написала йому і покликала до себе Новий рік зустрічати. Видно буде, як воно далі
складеться.
А Галька зі Степаном нехай самі розбираються, хто там з них кому надоїв, Зіні до того – ніякого діла.
Автор – Олена Мірошниченко.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
