Люда з Андрієм жили тихо, спокійно, раділи своєму щастю. Вони тільки три роки, як одружилися, тому не було у них ще ніяких чвар і непорозумінь, вони вже притерлися до побуту і ніжно любили один одного.
Обоє працювали, він ремонтував побутову техніку, вона працювала масажисткою в поліклініці і підробляла вдома.
Тихе сімейне життя закінчилося, коли свекруха вирішила переїхати до них, не ближче, а саме до них в квартиру. У неї не стало чоловіка, вітчима Андрія, і, як вона сказала, – «їй було самотньо в місті, де все нагадує про чоловіка, і тому, дорогі діти, не будете ви такі люб’язні, пустити на постій бідну, нездорову бабусю, до кінця її віку».
Від такої новини у Люди ліве око засмикалося, цю бідну, хвору бабусю вона знала. Вони з Андрієм і поїхали з його рідного міста тільки через неї. Вони намагалися там жити, але Серафима Сергіївна так часто відвідувала молодят, що навіть ніжно її люблячий син піддався на вмовляння дружини і переїхав в інше місто подалі.
Серафима Сергіївна навіть зітхнути не давала молодий невістці, адже насправді ще повна сил і здоров’я жінка, вона ходила до молодих кожен день, і радила, радила, радила…
Серафимі Сергіївні здавалося, що її невістка занадто молода і легковажна, настільки, що навіть не могла вести будинок і нагодувати чоловіка, тому мама приходила і переробляла все сама. Люді на той момент було двадцять два, і робити вона, звичайно, все вміла, але хіба з другою мамою посперечаєшся? Так і терпіла, поки вони не переїхали, від гріха подалі.
Але мама і тут не відступилася, дзвонила в день не по разу, щоб запитати, як вони там без її турботи, «голодують, напевно», так вона її дістала, що Люда перестала відповідати на телефонні дзвінки. І відразу стала невдячною невісткою, про це свекруха невтомно розповідала синові, але Андрій прекрасно знав свою маму, тому пропускав її випади повз вуха, і, як міг, згладжував кути.
І ось, ця «мила жінка», мамою її називати у Люди язик не повертався, переїжджає до них. Була б Людмилина воля, вона б її на поріг не пустила, тим більше, що квартира була її, але відкрито виступати проти матері чоловіка вона не наважилася, і приготувалася до найгіршого.
І воно не змусило себе чекати. До вічного невдоволення свекрухи Людою, як господинею, додалося ще й те, що вона працює вечорами, їздить по клієнтам, оскільки додому запрошувати пацієнтів тепер не було ніякої можливості.
Серафима Сергіївна відкритим текстом заявляла, що не інакше, як Люда зустрічається з чоловіками, хіба порядна дружина буде їхати з дому вечорами? Те, що дружина заробляє вдвічі більше, ніж чоловік, свекруху не хвилювало, сама вона давно не працювала, колишній чоловік її забезпечував.
-Ви розумієте, Серафимо Сергіївно, що ми по світу підемо, якщо я не буду підробляти? – вкотре виправдовувалася Людмила. – У мене невелика зарплата в лікарні, а у Андрія теж копійки, то порожньо, то зовсім нічого.
І навіть Андрій заступався за дружину, але мама була впевнена в своїй правоті. За три місяці ситуація в родині так загострилася, що пропозицію поїхати на курси підвищення кваліфікації Люда сприйняла, як подарунок небес.
Повертаючись через два місяці, вона уявляла, що її чекає вдома. Чоловік ніколи не відрізнявся акуратністю, а свекруха зображала з себе стару немічну жінку, тому вдома теж особливо не старалася.
Як не дивно, вдома був порядок, і навіть пахло чимось смачним, а на її здивоване запитання, свекруха відповіла єхидно:
– А я сусідку, Наталочку, попросила нам допомагати, поки тебе немає, та від тебе і так толку мало було, а вона яка господиня, і пил всюди прибрала, і готує, як тобі і не снилося, ось справжня дружина, не те, що ти.., тож вона тебе прекрасно замінила…
– А які вона пироги пече, – наминаючи цей самий пиріг, додав Андрій, але помітивши лютий вираз обличчя у Люди, замовк.
Так може ви до неї переїдете, раз вона така прекрасна в усіх відношеннях? – випалила Люда і пішла в спальню, щоб тільки свекруха не помітила її сльози. Їй було так прикро! Стараєшся для них, стараєшся, ну добре свекруха, але щоб чоловік…
З Андрієм вони, звичайно, помирилися, але Люда тоді сказала:
– Або я, або мама, вибирай, я не збираюся в своєму ж будинку вислуховувати таке на свою адресу… Нехай вона продає свою квартиру і купує тут, якщо не може там сама, я їй навіть грошей додам, але терпіти в своєму будинку не буду…
Свекруха довго волала про невдячного сина і злісну невістку, яка виганяє її з дому, але Андрій зробив, як просила дружина.
Купив мамі квартиру в центрі, подалі від них, і велів зайнятися громадським життям, або, на кінець, ходити по музеях і виставках, а то вже дуже багато нерозтраченої енергії у старенької немічної жінки.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
