fbpx

Тиждень після переїзду свекруха поводилась “наче в гостях”. Я навіть спершу подумала, що Ніна Петрівна змінилась, але ні. Спершу вона прибрала “до рук” нашу спальню, бо бачте, на дивані їй давить, згодом почала робити зауваження по їді, а потім і геть перейшла в наступ. Я, здавшись, вирішила поїхати до своїх батьків. – Нехай, синочку, не чіпай. Хай їде, і над своєю поведінкою подумає

Тиждень після переїзду свекруха поводилась “наче в гостях”. Я навіть спершу подумала, що Ніна Петрівна змінилась, але ні. Спершу вона прибрала “до рук” нашу спальню, бо бачте, на дивані їй давить, згодом почала робити зауваження по їді, а потім і геть перейшла в наступ. Я, здавшись, вирішила поїхати до своїх батьків. – Нехай, синочку, не чіпай. Хай їде, і над своєю поведінкою подумає.

***

Нічого не віщувало біди. Але на порозі з’явився Валера з перекошеним обличчям. Він заздалегідь знав, що розмова зі мною вийде не проста.

– “До нас їде моя мама” – почав говорити чоловік.

Він знав, що зі свекрухою і його сім’єю в цілому у нас складалися не дуже доброзичливі відносини.

-“Прекрасно” — подумала я.

-“Що скажеш?”

– “А у мене є вибір?” – незадоволеним тоном сказала я.

Ми зі свекрухою жили в різних містах. Від такої свекрухи я бігла з рідного міста, не дивлячись назад.

Новина про те, що його мати їде до нас погостювати, мене сильно засмутила, але як виявилося пізніше, це був не кінець новин.

Валерій пояснив мені, що мама їде у нас пожити. Нібито вони вирішили переїхати до нашого міста щоб краще придивитися до нової обстановки їй потрібен час.

– “Ну, вона ж не орендуватиме квартиру?” – запитала я.

-“А для чого?”

Розмова переходила до суперечки, а Валера почав переконувати мене в тому, що в тимчасовому проживанні його мами немає нічого поганого. Місця у нас в квартирі досить, якось перекантуємось.

Моєї думки особливо ніхто не питав. Можна сказати, що мене просто поставили перед фактом.

Зустріли свекруху з свіженьким борщем і подарунками. Я думала, може від того що скучила вона не стане нас чіпати і тріпати нерви.

– “Ага, не тут – то було, друзі”.

У перший же ранок вона почала, мало не перестановку робити.

Виселила нас з нашої кімнати, пояснивши це тим, що у неї болить спина спати на дивані.

Ну а ми що? Гості у власному будинку?…

Минув тиждень, свекруха дуже навіть комфортно почувала себе в нашій кімнаті.

Через тиждень вона почала виносити мені мізки, що я не правильно готую їжу. Що я повинна взяти у неї уроки кулінарії і готувати по її рецептам. Тут я вже не витримала і сказала:

– “Ви в гостях, тут господиня я і це моя кухня”

– “Навчи свою невиховану дружину розмовляти зі старшими” – сказала свекруха своєму синові.

Ну, чудово. Кімнату вона у нас віджала, на черзі була кухня.

Кухня для мене це святе. Я дуже люблю готувати, і у мене досить не погано це виходить.

Свекруха ніби намагалася перетягнути на себе все.

То я речі розвісила неправильно, то я ванну не в той час зайняла, то голосно по телефону розмовляю.

Загалом, мене це все дістало.

– “Милий мій, я їду до мами”.

Зараз багато хто подумає, що я швидко здалася. Може це так і є, але нерви мої мені дорожче.

Та й мене просто навиворіт вивертає від злості, коли мужик завжди слухає тільки свою маму. Навіщо одружився – не зрозуміло.

Загалом, зібралася я, купила квитки до своїх батьків і відправилася на вокзал.

Знаєте, що на прощання сказала мені свекруха?

– “Їдь, подумай над своєю поведінкою”.

Валера мій навіть не намагався мене зупинити, здається йому цього не треба.

Може і мені варто переглянути свої відносини до цих людей і піти подати на розлучення?

Що скажете?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page