fbpx
життєві історії
Тиждень тому, був звичайний день зарплати. – Більше я тобі гроші не віддаю, Лесю, – заявив мені Дмитро після 7 років шлюбу. – З мене сміються на роботі. Бачите, так він перестав відчувати себе чоловіком. Через тиждень ми їстимемо одну варену картоплю без солі

Із самого початку нашого шлюбу у мене та чоловіка була домовленість: сімейним бюджетом займаюся я. І тоді, і зараз Дмитро заробляв більше за мене. Воно й зрозуміло: він має вищу освіту і, зрештою, він чоловік. Я чудово це розуміла.

Але водночас він зовсім не вмів розпоряджатися грошима. Міг просадити величезну для нас суму лише за кілька днів.

За ті 7 років, які ми були одружені, у нас були різні часи. Хороші і не дуже, втрата бізнесу та нова, високооплачувана робота. Народження дитини.

Весь цей час я вирішувала, що купувати зараз, а що не варто. Це включає не тільки якісь великі витрати, а й банальні походи в магазин.  Я чудово пам’ятаю, де яка акція проходитиме і яка знижка повинна бути цього чи наступного тижня на товар, який мене цікавить.

Коли ми з чоловіком тільки зустрічалися, я помічала, що його витрати просто непомірні. Так, мені було приємно, що мене доглядають, купують мені зовсім не дешеві речі і водять у хороші місця. Але я бачила, що мій тоді ще хлопець зовсім не стежить за гаманцем. І вирішила, що, коли ми одружимося, так не повинно бути.

Розумієте, ми все життя були самі собою. У нас ніколи не було багатих родичів чи впливових друзів. Ми не вигравали в лотерею і гроші з неба на нас не падали.

Бізнес-ідеї чоловіка – ось те, що нас годує. Я, звичайно, теж вношу свій внесок, але цього дуже мало, на загальному фоні, зрозуміло.

Отже, після нашого весілля Дмитро сам приносив мені зарплату. Прошу, не вважайте це чимось принизливим. Просто звичайні сімейні домовленості. Так чи інакше, займатися покупками та складати плани на місяць – це теж робота, повірте. І хоча я сама взяла на себе ці обов’язки, іноді хотілося якоїсь допомоги від чоловіка. А її ніколи не було. Але я вже звикла.

Отож, зовсім недавно, буквально тиждень тому, був звичайний день зарплати. Ми звикли відзначати цю справу: брали сина з собою і йшли по магазинах купувати щось смачненьке. Як завжди, приблизний бюджет встановлювала я, тому знала, що все в нормі і сьогодні особливо не треба економити.

Ми звикли до готівки. Картки, особливо у мене, викликають досі дикий страх: загубиться, зламається, зажує банкомат, зламають шахраї. На ній же всі наші заощадження! Тож живі гроші мені подобаються більше.

І ось я у звичному очікуванні якоїсь (скільки не скажу) суми грошей, а чоловік мовчить. Ми пройшлися супермаркетами, купили всякого, але за все платив чоловік. Я мовчала.

Тільки коли ми вже прийшли додому і поклали спати дитину, відбулася наша розмова. Дмитро сказав:

– Більше я тобі гроші не віддаю, Лесю, – заявив мені Дмитро після 7 років шлюбу. – З мене сміються на роботі.

Виявилося, що він пам’ятав про нашу домовленість. Просто більше не хотів дотримуватись її умов. Бачите, так він перестав відчувати себе чоловіком. Але раніше він почував себе чудово! Я бігала по магазинах, а він приходив на все готове.

Я навіть почала думати, що гроші йому потрібні, бо він завів собі іншу жінку. Я після появи сина погладшала і так і не прийшла у форму…

А інакше навіщо весь цей цирк?! Дмитро каже, справа зовсім в іншому і що я вигадую. Каже, колеги, як довідалися, що він усі гроші несе дружині, почали над ним кепкувати, на кшталт він підкаблучник і боїться дружини. Але ж це не так.

Тепер я не знаю, як ми проживемо цього місяця. Я хоч і відкладала якісь гроші, але це по суті копійки: все витрачалося на сім’ю. А знаючи чоловіка, я впевнена, що скоро у нас у будинку з’являться нікому не потрібні речі, які йому сподобалися в Інтернеті, а через тиждень ми їстимемо одну варену картоплю без солі.

Підкажіть, як його вгамувати, що мені робити? Все-таки в нього вже сім’я, треба про інших подумати, особливо в такий час, як зараз.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.