– О дванадцятій годині ночі дзвінок у двері, ми вже з батьком спати збиралися лягати! – розповідає пенсіонерка Ганна Олегівна.
– Син приїхав, на ньомулиця немає.
Чесно кажучи, здивувалися дуже, це перший раз за вісім років шлюбу він до нас ось так несподівано з’явився, попросився переночувати… Запитуємо, що ж сталося? Виявляється, справа в тещі! Цілими днями у них та й ще ночує, і виставити її ніякої можливості не має…
Теща Кирила – зовсім не стара ще жінка, їй немає і шістдесяти. Але свого життя у неї немає – весь свій вільний час вона проводить у дочки, ніби як «допомагає з дітьми».
Дітей у Кирила і його дружини двоє, старшому синові чотири, другому півтора року. Станіслава не працює, сидить в декреті вже п’ятий рік, і за великим рахунком дуже рада, що мама приїжджає кожен день – удвох не так нудно, до того ж мати дійсно дуже допомагає дочці і по дому, і з дітьми.
Але Кирилу це все, чесно кажучи, дуже не подобається.
– Ну то є поки теща приходила вранці і їхала ввечері, Кирило особливо нічого проти не мав, – розповідає Ганна Олегівна.
– Але поступово дійшло до того, що залишається там ночувати через день та кожен день, і чим далі, тим більше. Того й гляди, зовсім у них оселиться. А ось це вже починає напружувати…
За словами Анни Олегівни, Кирило вже багато разів говорив з дружиною, що гості – це добре, але брати до себе маму – він зовсім не хоче. Станіслава погоджується – так, мами стало останнім часом якось забагато. Але зробити з цим нічого не може, або ж не хоче.
– Ну я ж не можу її вигнати, або не пустити! – ледь не плаче Станіслава. Вона бабуся, приходить до онуків. До того ж допомагає мені з дітьми! Без неї я б уже з глузду з’їхала, одна з двома!
Натяків, поглядів, зітхань і покашлювань, вона не розуміє категорично.
Прийшовши до дочки вона крутиться цілий день як білка в колесі, знаходить собі справи: закінчує прасувати білизну – береться чистити картоплю, потім починає розбирати шафи, потім – мити взуття, мимохідь бере на себе дітей – то старшого, то молодшого.
Особливо активізується теща до вечора. Додому їй йти явно не хочеться, тому вона тягне час – прибирає іграшки, вішає білизну, розбирає посудомийку, починає протирати дзеркала, полички, плінтуса…
– Мамо, пізно вже, не треба, кидай все, тобі пора їхати! – каже їй Станіслава.
– Так-так, зараз поїду. Ось зараз дороблю тут все, приберу і буду збиратися…
Проблема в тому, що доробити «все» в будинку з двома маленькими дітьми практично неможливо, так мама і не прагне. У неї інше завдання, прямо протилежна – затягнути час і залишитися на ніч. З роботи приходить Кирило, і, в черговий раз застав в будинку тещу, важко зітхає і з докором поверх маминої голови дивиться на дружину.
Станіслава за маминою спиною безпорадно розводить руками у відповідь на лютий погляд чоловіка – мовляв, а що я-то тут можу вдіяти?
– Я вам заважаю, так? – лагідно питає Станіславу мама. – Ну, потерпіть трохи, зараз ось тут домою і піду…
– Ой, мамо, ну не говори ти дурниць, кому ти заважаєш? – роздратовано відповідає дочка. – Просто пізно вже, а тобі ще їхати…
Нога за ногу збирається ще хвилин сорок-годину і, в кращому випадку, під кінець вечора за нею закриваються нарешті двері. Але останнім часом так буває нечасто. На вулиці холодно, темно, йде дощ, і виганяти літню жінку в пізню годину якось неправильно.
– Ну куди вона зараз піде? – пошепки вимовляє чоловікові Станіслава в іншій кімнаті. – Десята година. Нехай вже залишається!
Тиждень тому Кирило не витримав, увірвався терпець – в черговий раз застав удома тещу, просто поїхав до матері, і вже три чи чотири дні живе у неї. Дружині поставив ультиматум – або я, мовляв, або твоя мама. Перший час Станіслава писала активно, вмовляла не по-дурному, повертатися додому, а потім притихла. Мама там напевно зараз живе і втирає їй сльози на законних підставах.
А може бути, Кирило неправий? Влаштував істерику на рівному місці. Нічого жахливого теща не робила. Ну, самотньо було людині.
Або це дружина винна? Треба тримати маму на відстані від своєї сім’ї.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
