fbpx

Тиждень тому в свекрухи був день народження. Коли всі гості розійшлися, і ми з нею прибирали зі столу, вона тихенько, щоб Любомир не почув, спитала, чи все в нашій сім’ї добре. Та правду я так і не сказала, оскільки сама винна в тому, що не послухала Аллу Дмитрівну ще перед весіллям. Та мої очі все видавали

Тиждень тому в свекрухи був день народження. Коли всі гості розійшлися, і ми з нею прибирали зі столу, вона тихенько, щоб Любомир не почув, спитала, чи все в нашій сім’ї добре. Та правду я так і не сказала, оскільки сама винна в тому, що не послухала Аллу Дмитрівну ще перед весіллям. Та мої очі все видавали

Свекруха ще до того, як ми стали на рушничок щастя, сказала мені, що її син зіпсує мені життя. Тоді я лише подумала, що майбутня свекруха вже почала псувати моє життя, і не хоче такої невістки, як я. Ще б пак, різниця у віці та соціальному статусі. Я вирішила не слухати Аллу Дмитрівну, адже була по вуха закохана в її Любомира. Як показав час, даремно. Зараз я вважаю, що зіпсоване життя — моя вина, адже мене попереджали!

З Любомиром ми познайомилися на весіллі спільних родичів. Він зробив мені комплімент, потім ми розмовляли, а наступного дня пішли на побачення. Так і почали зустрічатися. Мені лестила увагу Любомира: імпозантний чоловік, заможний та ще й старший на 9 років. Тоді мені було лише 22 роки, я закінчувала університет і гадала, де працюватиму після навчання. Любомиру ж стукнуло 31, він працював на керівній посаді. Чи варто говорити, як він відрізнявся від моїх однолітків, які заробляли копійки.

Спочатку все було як у казці, а потім свекруха попередила мене про те, що у Любчика дуже складний характер. Але я не помічала тривожних дзвіночків на початку стосунків, адже вони були вже тоді. Любчик дуже ревнивий, тому мені довелося обірвати контакти з усіма моїми друзями чоловічої статі. Але я вирішила, що це нормально і зовсім не турбувалася з цього приводу.

Після весілля я переїхала до Любомира в квартиру. Шикарне житло, чотири кімнати, просторе та дуже сучасне. Я відчувала кохання чоловіка, його захист. Знала, що він ніколи не дасть мене образити. Поряд з ним я почувала себе в повній безпеці. Про таких чоловіків кажуть: “З ним, як за кам’яною стіною”. Тільки у мене цей вислів означав дещо інше…

Любомир заборонив мені спілкуватися із подругами. Він аргументував це тим, що я тепер заміжня жінка і мій час цілком належить йому. Тому навіть коли він на роботі, я маю сидіти вдома: прибирати, готувати вечерю до його приходу.

Якось я вийшла прогулятися до парку. Але Любомир ніби відчував, що я “не під замком”. Дзвонив і питав, де я і коли буду вдома. У парку я зустріла свою знайому, яка гуляла з коляскою. Виявляється, вона теж вийшла заміж і навіть встигла привести на світ прекрасну донечку.

Вона, не поспішаючи, йшла, насолоджуючись прогулянкою. А я бігла додому, наче за мною вовки женуться. Знаєте, тоді я позаздрила своїй знайомій. Так, у неї багато клопоту з немовлям, але вона набагато вільніша, ніж я. І, напевно, не думає, що в неї зіпсоване життя.

Так і тривало моє життя “під замком”. Поки не трапилася одна непередбачена ситуація. Мама зателефонувала мені і сказала, що батько потрапив до лікарні, у нього були проблеми з серцем і терміново потрібна моя допомога. Я подзвонила Любчику і сказала, що провідаю батька. Але чоловік заборонив це мені робити! Він сказав, що для цього є моя мати, а я повинна сидіти дома зі своїм чоловіком.

Я не могла піти проти волі Любчика. Після цієї ситуації він прийшов додому і забрав у мене ключі від квартири. Тепер він закривав мене вдома, коли йшов на роботу, і відчиняв двері, тільки коли приходив. На мої протести Любомир заявляв, що я сама змусила його так вчинити. Адже мені завжди хотілося гуляти, казав, що у мене вітер в голові, оскільки вік ще не дорослий.

Нещодавно був день народження свекрухи. Після того як пішли гості, вона залишилася зі мною віч-на-віч і поцікавилася, чи все гаразд у мене з Любомиром. Свекруху насторожив мій зовнішній вигляд, і найперше що кидалося в очі, це засмучений погляд.

Від мене колишньої, веселої та життєрадісної дівчини, залишилася лише тінь. Я не могла сказати Аллі Дмитрівні правду, оскільки вона мене попереджала про непростий характер сина!

Я зовсім не знаю, як мені вчинити. Боюся, що пропаду без чоловіка. Але й залишатися “під замком” все своє життя я не зможу.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page