– Тиждень уже з мамою не розмовляємо! – зітхає тридцятирічна Яна. – Посварилися перед святами. Знову я погана дочка!Обідно, ти навіть не уявляєш, як! Ніхто з подруг так зі своєю мамою не носиться, як я зі своєю. Дзвоню по три рази на добу, вислуховую, розважаю, втішаю і вдень, і вночі. Дітьми не напружую, нічого не прошу. І я – погана…
– А що ж сталося? Через що посварилися?
– Так поїхали ми з мамою по магазинах. Точніше, ми поїхали з чоловіком, а мама дізналася напередодні, що ми збираємося, і напросилася з нами. Окей, без питань, нам не складно її взяти. Погуляли ми з нею, купили дечого по дрібниці, зайшли в маркет продуктовий, набрали великий візок – я на свою сім’ю, а мама собі.
Час піджимає вже, свекруха дзвонила, вона з дітьми залишалася, молодша щось вередувала в той день, через зуби напевно… Встали ми в чергу на касу, а народу багато, все довго!
– Ну ще б пак, свята. У всіх цілі вози товарів!
– Ага. Загалом, стоїмо, чоловік відчуваю нервує, я теж, попереду ще старий якийсь все порпався… Ледве дочекалися, коли вже черга до нас дійде. Касир нам пробиває покупки, чоловік став швидко упаковувати все по пакетам, я стою з картою, мама дістає гаманець… Кажу, мам, йди краще допомагай Сергію, командуй, що там куди складати, я зараз вже зі своєї карти все оплачу, там потім розберемося з тобою по грошах…
– Зрозуміло…
– Загалом, розплатилися, завантажили все в машину, підкинули маму до її будинку, вивантажили сумки. І мама, вже прощаючись, суне мені в руку тисячу. Я кажу – це що? Вона мені – ну, за продукти же! Я кажу, мам, ти нічого не плутаєш? За твої продукти я точно більше заплатила. Сир, форель, фрукти, вино недешеве! Я, звичайно, можу зараз в суєті помилятися, але у мене є чек – вдома, кажу, все точно порахую і скажу тобі суму… Ой, що тут почалося! Ти не уявляеш!
– Мама влаштувала скандал?
– Ага. Прямо на вулиці, біля свого під’їзду. Ти, кричить, ще бензин не забудь порахувати, який ми проїздили! Як тобі не соромно, мовляв, мати докоряти, я тебе ростила! Так було неприємно, жах. Сергій мене в машину посадив і ми поїхали… Каже, і що тобі спало на думку влаштовувати розборки? Взяла б цю тисячу, кивнула головою і розлучилися б мирно. Так якби я знала, що мати такий крик підніме, звичайно, так би і зробила!
Яна зітхає.
– З іншого боку… Як я можу зробити вигляд, що все в порядку, коли мама надходить ось так, нахабно? Адже вона прекрасно знає, що я зараз в декреті, у нас двоє дітей і кредит. Молодшій доньці три роки в грудні виповнилося!
– Всі виплати припинилися так?
– В тому то й справа. Зараз ми взагалі затягнемо паски. Працює один Сергійко, нас четверо! Так, у мене зараз кожна копійка на рахунку… Я, між іншим, продуктів на Новий рік набрала куди більш скромних, ніж мама. У нас після виплати кредит дохід на людину виходить навіть менше, ніж її пенсія. І можливості подарувати їй пару тисяч просто так у мене немає… Або треба було дійсно подарувати, як вважаєш? Не влаштовувати розборок? Я дійсно погана дочка, так? Мама права?
Як вважаєте, в подібній ситуації Яні дійсно не варто обурюватися?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!