У 28 років я була розлученою, з 7-річною донькою, але молодою, талановитою, красивою з трикімнатною квартирою та променистим майбутнім. Він потрапив у промені моєї слави і закохався. Потім пішов від дружини та сина.
Прожили разом 25 років. Гарна сім’я, син, подорожі, вечори зі свічками, купили квартиру, почали зводити будинок. Я оформляла документи на будинок, носила цеглу, коли полетіли смс від його коханої. Виявилося, 10 років він із нею зустрічався.
З сім’ї йти не збирався, але я його виставила з квартири. Я думала, він припинить стосунки та оцінить важливість сім’ї. Але Станіслав звинуватив мене, що я зруйнувала сім’ю, а він лише чинив «як усі».
Він привів ту дівчину до нового будинку. Нині вже два роки вони там живуть. Не одружується з нею. Будинок оформив він. Вона не дозволяє приводити в будинок синів, друзів, нашого собаку. Він перед нею трясеться, возить її у відпустку і виконує всі забаганки. Йому 59 років, їй 33.
Зараз Стас часто дзвонить мені і розповідає, що до мене у нього справжнє кохання, що йому важко. Він думав, що поміняє жінку, а решта все гарне у його житті залишиться. Але сини, батьки, друзі – всі відвернулися.
Ходить він, мужичок під 60, по одній половиці у власному будинку, співмешканка начебто кохає, але вередує, вимагає, диктує свої правила. Я живу в Одесі, винаймаю кімнату, працюю. Зцілюю душу морем та відстанню.
Все добре – діти дорослі, розумні, є квартири, пишу вірші, поки що можу працювати. Але як там далі буде, чи зійде ще над моєю долею тепле сонечко – тільки Бог знає.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
