Я з дружиною і двома дітьми живу в недавно купленій квартирі, в якій всього одна кімната. Діти підростали, в квартирі ставало тісно. Кожному потрібно було організувати куточок «особистого простору». Ми вирішили це питання, переробивши трохи планування. Вийшло досить вдало, але все одно тісно, зважаючи на наявність габаритних меблів.
Переїхали ми на цю квартиру кілька років тому, через те, що батьки хотіли пожити окремо, в своє задоволення. Я підтримав цю ідею і поспішив відокремитися.
Квартиру ми купили у знайомого по хорошій ціні. І спочатку всі були щасливі. Окрема квартира – це просто мрія! Та згодом, як я сказав, ставало все тісніше. Зараз же між меблями доводиться проходити боком і діти не можуть розгулятися.
Коли батьки недавно гостювали у нас, батько помітив незручність і запропонував переїхати назад до них, а цю квартиру можна здавати. Мама, була проти цієї пропозиції і пояснила це тим, що хоче пожити в спокійній обстановці. Я заперечувати і тим більше сперечатися не став. Хоча ідеальне рішення було б – просто помінятися квартирами, щоб батьки переїхали в нашу меншу квартиру, а ми – в їхню. Але вони вперто не розуміють натяків. Взагалі мене дивує оце “пожити спокійно для себе”. Це, мабуть, тільки у моїх батьків таке, бо скільки дивлюся на батьків своїх друзів – так віони живуть якраз для дітей і онуків, все стараються їм дати і від того самі щасливі. Ну та таке, подобається мені чині, та совїх батьків я люблю, їх не переробиш, а сваритися з ними я не хочу.
Після цієї розмови з батьками я прийняв рішення накопичити кошти і в майбутньому обміняти нашу квартиру на більш простору. Поки що можна ще трохи потерпіти. Адже вважається, що тіснота робить сім’ю більш згуртованою. Я вірю, що в майбутньому все-таки вийде здійснити задумане і ми будемо мати своє просторе житло.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Іринка повернулася з Італії з потрібною сумою і купила квартиру. Дочка все облаштувала і залишивши ключі мені, поїхала знову на заробітки. І тут мені подруга каже, що її онучка шукає оренду, ось я і вирішила здати їй цю квартиру. Правда, в дочки я дозволу не питала. Щоб на душі було спокійно, я час від часу заходила з перевіркою, але коли дівчат дома не було. Та одного разу я таки попалася
- Перший дзвіночок був ще на весіллі, коли Іван заставив свою новоспечену дружину бігати з підносом і борщем, щоб його друзі ситі були. Другий не забарився. Оксана, за настановою чоловіка, продала золоті сережки, які батьки подарували, і молодий ґазда купив коня. Закінчилося все хатою, яку будували на подвір’ї свекрів, а в кінцевому результаті свекруха по документах була єдиною власницею
- Пів року тому ми позичили сестрі Василя 20 тисяч гривень. З роботою щось не ладилося, а оренда в Києві чималенька. Ми тримали ці гроші на “чорний день”. І ось недавно я говорила з Катериною по телефону, і вирішила натякнути про боржок. Такої реакції я не чекала. Мало того, через дві години мене набрала з претензіями свекруха. Виявляється, я серця не маю
- Чоловік просить, щоб я знову пакувала чемодани і їхала на заробітки в Італію. Я тільки від цього відійшла. Десять років пробула на чужині. Купила старшому сину квартиру, молодшому залишаємо будинок з ремонтом в селі, хоча він і цього не заслужив. Просто мої хлопці звикли жити на всьому готовому
- На день Києва ми поїхали з сім’єю до батьків, вони живуть за тридцять кілометрів від нас в селі. Коли ми з мамою залишилися наодинці, вона давай мене питати, чому я не спілкуюсь з братом, який живе в Криму. Як вияснилось, дружина Діми звинувачує у всьому мене. – Він старший і повинен бути мудріший!