У березні минулого року я поїхала до Польщі, тут я зустріла коханого чоловіка, але зараз життя поставило мене перед серйозним вибором.
Я опинилася у непростій життєвій ситуації, коли важливо зробити правильний вибір. Я закохалася у поляка і готова вийти за нього. На шляху до мого жіночого щастя стоять дитина від першого шлюбу та мама.
У Польщі я не сиділа на одні виплати, а пішла працювати, щоби заробити грошей. Через кілька місяців життя в Польщі я відвезла 12-річного сина на батьківщину до мами, щоб мати змогу працювати на повну.
Сина я виховувала його без чоловіка, оскільки ми вже давно розлучилися. У Марка колишній особливої участі не бере. Костя хіба іноді вихідні з ним проводить і купує йому солодощі. Але ніякої суттєвої допомоги і тим більше аліментів від нього можна не чекати.
Після розлучення я переїхала назад до матері. Жилося нам важкувато, бо зарплата в мене невелика. Якби не пенсія мами, не знаю, як би ми впоралися. Але рано чи пізно довелося взяти кредит на новий холодильник. Потім нас затопили сусіди згори. Ще один кредит. Так я опинилась у борговій ямі, вибратися з якої змогла, тільки коли через вторгнення переїхавши до Польщі.
Спочатку працювала на заводі та жила у гуртожитку. Потім пощастило знайти роботу у магазині. Там я й познайомилась із Матеушем. Наші взаєммини розвивалися дуже бурхливо. Я переїхала до нього і ми почали жити разом. Ще ніколи я не відчувала себе у такій безпеці!
Здавалося, що ніщо не може зруйнувати наше щастя. Але ситуація в нашому регіоні в Україні погіршилася, і мої рідні переїхали до мене. Спочатку Матеуш був не проти, що ми всі житимемо в його квартирі. Але згодом обстановка в будинку стала напруженою. Я бачила, що він не може порозумітися ні з моєю мамою, ні з моїм сином.
Все загострилося, коли Матеуш зробив мені пропозицію. Він хоче, щоб я стала його дружиною. Але він не бажає жити разом із моїми родичами. Звичайно, я не хочу міняти дитину на потенційного чоловіка.
А ще я мрію, щоб удома нарешті настав мир. Але поки що все перебуває у підвішеному стані. Мені довелося з’їхати та забрати рідних. Тепер ми орендуємо маленьку однокімнатну квартиру в одному зі спальних районів Варшави.
З Матеушем зв’язок підтримуємо як і раніше. зустрічаємося. Він постійно питає, коли я повернуся до нього. І він не розуміє, у чому різниця. Адже я поїхала з України і не переймалася сином. Але це не так! Я надсилала мамі гроші, підтримувала їх як могла.
Тепер я просто хочу влаштувати своє особисте життя. І я не розумію, що робити. Покинути сина та маму зараз я просто не можу. Відправити їх додому теж неможливо.
Проблему ускладнює те, що Матеуш категорично відмовляється спілкуватися з моїм сином. Своїх дітей не хоче. Це мене дуже відштовхує.
Але що ж робити? Іноді мені здається, що треба просто розійтися з ним. А іноді я навпаки думаю про те, що готова все кинути заради цього чоловіка. Постійно про це все думаю і не знаю, що робити далі. Я погана мати, якщо у мене виникають думки про таке?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
