У Фінляндії нас прийня така сама родина пенсіонерів, як і ми самі: я, моя сестра-вдова і мій чоловік. Того весняного дня вони запросили нас на свою дачу, і ми погодилися.
У нас з чоловіком теж була дача не далеко від Ірпеня, у яку ми вкладали всю душу… Але ми намагаємося не тужити за втраченим, головне – живі і у безпеці.
отже. ми на власні очі побачили. що влаштовують на своїх дачах невтомні пенсіонери-фіни.
У Фінляндії взагалі дуже добрі привітні люди, красива природа та приголомшливе чисте повітря. Фіни, як і ми, люблять концепцію «будиночка на селі». Фінські дачі багато в чому схожі на наші, проте не зовсім.
Менталітет жителів Фінляндії суттєво відрізняється від нашого. Це помітно навіть у дрібницях. Наприклад, фіни набагато простіші у побуті, поведінці і навіть в інтер’єрі. Вони не мають звички «понтовуватися», як це часто буває в наших співвітчизників.
Фіни живуть для себе і на своє задоволення. Вони не звикли багато думати про те, як їх сприймають інші.
Я ніколи до цього не подорожувала Фінляндією, але в аеропорту міста Гельсінкі, коли ми сюди добралися, мене вразила одна річ – до глибини душі. У головному аеропорту столиці було так затишно, що хотілося залишитися там якнайдовше! Поруч із лавками та кріслами стояли обтесані пні, на яких теж можна було сісти. Звичайно ж, я віддала перевагу їхнім звичним сидінням!
Кольорам фіни теж віддають перевагу спокійним, в інтер’єрі часто можна помітити відлуння лофта і мінімалізму. Жодних непотрібних дрібничок, статуеток та пилозбірників. Хіба що пару м’яких муммі-тролів, які є практично символом Фінляндії.
Любов до простоти, природи та затишку простежується у всіх аспектах життя фінів. Саме тому дачі вони купують для відпочинку, а не для роботи. Це і є головна відмінність між їхніми дачами та нашими.
Для нас дача є, скоріше, джерелом абсолютно натуральних овочів та фруктів. І, звичайно ж, для цього потрібно вкласти у свою ділянку чимало праці. сил. А це не так і легко, погодьтеся, в літньому віці.
Фіни про таке не замислюються. Вони навіть огорожі на своїх дачах не встановлюють. А навіщо? У цій дивовижній країні дуже низький рівень злочинності. Сусідам і на думку не спаде поцупити пару-другу кілограмів яблук з твоєї ділянки чи обнести кущі смородини. Господарі часом самі вішають таблички, щоб дозрілі фрукти безкоштовно брали усі охочі.
Найбільше фіни цінують можливість возз’єднання з природою. Адже цього так не вистачає за умов сучасного міського життя! Для жителів Фінляндії подібне возз’єднання є, швидше, спостереженням за природою, посиденьками біля вогнища чи озера. І точно це не має нічого спільного з городом та його обробкою.
Дачі фінів зазвичай знаходяться на пристойній відстані одна від одної, адже мешканці міста їдуть туди, аби побути на самоті. Це ми звикли вкладати в дачну ділянку величезну кількість ресурсів, перетворюючи її на щось на зразок особистої фортеці, та ще й такої, щоб усі сусіди заздрили. Фінам далека така концепція.
А ось якісна сауна неодмінно на дачній ділянці має бути! Куди ще запрошувати найближчих друзів?
Словом, нам сподобалося. Якщо судилося повернутися додому, то і ми поміняємо свій “дачний підхід” на фінський лад.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті
- В понеділок діти пішли до праці, а я за майстром давай дзвонити. Словом, прибили цю поличку, все гарно і зручно. Також я поприбирала в шафці, де крупи лежали, бо моль завелася. Я все непотрібне викинула, в магазині придбала спеціальні контейнери. Та інша б раділа, але Наталя мене висварила. – Це моя хата! Я тут господиня. Ви б ще в мою шафу залізли! – Я з тих нервів ще відповіла: “Якщо там такий бардак, як на кухні, то і залізу”. Наступного дня син мене посадив на потяг
- Ще Миколка наш маленький був, як чоловік почав його повчати своїм “чоловічим штучкам”. – Запам’ятай, хлопчики не плачуть. Маму взагалі не слухай, а то виростеш біля неї ганчіркою. – Звісно, я злилася коли таке чула і намагалася заспокоювати дитину своїми методами. На даний час Миколка вже школяр. Для мене оцінки не такі вже й важливі, а ось чоловік в цьому плані дуже строгий. І ось недавно син приніс щоденник, в якому з математики було – 5 балів!