Женька тоді вчилася в педагогічному училищі. Жила два цих року в гуртожитку, тому як рідних у неї не було. Від матері, що бігає за мужиками і змінює вітчимів тільки так, що народить дітей незрозуміло навіщо, вона поїхала в шістнадцять років. До батька. Який любив ще тоді випивати.
Женька виявилася мало не на вулиці. Добре, що керівництво училища пішло їй на зустріч і не брало оплату за проживання в гуртожитку. Жила вона на копійки стипендії на місяць. Благо дівчата, з якими вона жила в кімнаті, її підгодовували. За що вона вдячна їм до цього дня.
Прийшов час випуску. Куди подітися Женька не знала. Вільних вакансій педагогів на той момент в маленькому містечку не було. Їй вдалося влаштуватися нянею з проживанням. А це означає ненормований робочий день. Життя на роботі.
Одного разу Женька по старій пам’яті пішла на один з вечорів в училище. Там вона зустріла хлопця на ім’я Антон. У них якось швидко все закрутилося. Так, що Женька не встигла озирнутися, як пішла від людей у яких працювала, куди подалі і переїхала до Антона.
У хлопця не було свого житла, тому молоді стали жити з батьками хлопця. Від його матері Женька дізналася, що до неї у Антона була дівчина. Лінива дуже, випивала і на хлопців вішалася. Але любив він її сильно.
Почалася, якщо її можна так назвати, сімейне життя. Через місяць Женька відчула, що коханий охолов до неї. Він звільнився з роботи, постійно десь пропадав. Мати з батьком, які на нього сварилися, не сприймав взагалі.
Женька ж навпаки, влаштувалася на роботу аж за 20 кілометрів від дому. Їздила на електричці. Антон перестав приходити ночувати, мовчав, нічого не пояснював.
Одного разу дівчині здалося, що все нормалізувалося – Антон став зустрічати її з електрички, був ласкавий. А потім вони пішли до його друзів. Хлопець вийшов під приводом того, що пішов в магазин. У потім повернувся. В обіймах з дівчиною.
З тієї самої, з якою зустрічався до Женьки. Він і не розлучався з нею. Вісім місяців Антон просто обманював Женьку. А вона… Вона його любила. Дівчина рвонула геть з квартири. Їй не хотілося нічого. Весь світ її звалився відразу. Вона знову залишилася одна.
А у Антона і його пасії ще вистачало нахабства кричати їй услід: “Почекай, ти куди, а то раптом щось зробиш не те, ми ж за тебе ніби як відповідаємо”.
Женька забрала свої речі з будинку батьків Антона. І поїхала на роботу. Там одна добра жінка – керівник установи в якому працювала Женька, здала їй маленьку кімнатку. Перший час Женька вила і кидалася на стіни.
Їй було нестерпно важко і самотньо. Але з часом образа пройшла. А Антон довго зі своєю пасією не прожив – зловив на зраді і розлучились.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
