У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч, скільки точно було часу він не знав, по годинах ще не розумів, але точно знав, що вже пізно.
Тато на кухні вже в третій раз ставив чайник. Він ходив туди-сюди важко ступаючи своїми величезними ногами, і хлопчикові здавалося, що його невидимі сліди ось-ось знайдуть ясність і заполонять всю кухню.
Мами не було досі. Так, вона звичайно сказала батькові, що затримається з роботи, але щоб так сильно… На очі хлопчаки наверталися сльози, а раптом щось сталося.
Судячи з того, як часто батько прикладав телефон до вуха, додзвонитися до неї він не міг. Він скрипів зубами так, що Ігор затискав вуха. Нарешті, батько зрозумів, що син теж не спить, підійшов до нього і сів на край ліжка. “Все буде добре”, – сказав батько і погладив його по голові. Наплакавшись, хлопчик розслабився і заснув.
Вранці, прокинувшись, він побачив батька, сплячого поклавши голову на кухонний стіл. Поруч стояла чашка давно остиглого чаю. Мама так і не прийшла.
У дитячий сад батько Ігорка не моргнув, та й самому не до роботи сьогодні було. Він почав ретельно обдзвонювати всі лікарні. Рази з десятого йому пощастило – в обласній клінічній виявилася пацієнтка, за зовнішніми даними нагадує його дружину.
Чоловік швидко зібрав хлопчика і вони вирушили до лікарні. Удвох в реанімацію їх не пустили, тому Ігоркові довелося чекати на сестринській посту. Хвилин через десять до нього вийшов зраділий батько – мама була тут.
Лікарі пояснили чоловікові, що його дружину виявили о третій годині ночі без документів. Цілком ймовірно її хотіли пограбувати. Жінка впала в кому.
Ігоркові дозволили побачити маму. Вона лежала на лікарняному ліжку з забинтованою головою, обвішана якимись трубками. Хлопчик ледве стримував сльози, розуміючи, що зараз повинен бути сильним як ніколи.
Батько теж не показував всіх своїх емоцій, тільки став лагідніше до хлопчика, постійно гладив його по голові.
Пройшов місяць, ніяких змін в стані матері Ігорка не було. Лікарі тільки розводили руками. Все було можливо, але, що наймовірніше, вона ніколи не стане колишньою. Чи то таким чином лікарі знімали з себе будь-яку відповідальність, то чи все дійсно було настільки погано…
Батько вирішив забрати маму додому і доглядати за нею там. А Ігорьок цілими днями став проводити поруч з матір’ю – читав їй, співав, розчісувала і, що найголовніше, постійно просив повернутися.
Говорив, що вони з батьком її ніколи не залишать, люблять її, як і раніше, але з усіх сил чекають її повернення. Адже без неї їм ніяк. Так, вони сильні, так, мужики, але… Та не вижити їм без неї!
Так минуло ще два місяці. Батько якось постарів за цей час, згорбився і став мовчазним. Часто йшов в себе і довго дивився в одну точку. І тому зараз не відразу зрозумів слова, звернені до нього сином: “Тату, мама повернулася. Я покликав її як завжди, а вона повернулася.”
Чоловік рвонув в спальню до дружини. Дійсно, у неї були відкриті очі. “Кохана, якщо ти мене розумієш, кліпни два рази”, – з надією сказав тато. Мати зробила те, про що її просили.
Невідомо було, через який час вона повністю відновиться. Але зараз обоє її чоловіки сиділи біля неї і плакали. Від щастя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
