На все, на комуналку, харчування, спільні потреби. А що залишиться — належить тому, хто заробив. Особливо цим грішать паломники, які заробляють більше за другі свої половини. А трапляються й інші ситуації.
– Я розумію, – розповідає мені Наталя Іванівна, далека моя родичка, – якби не було житла ні в кого, так, тоді край напружуватись, жили рвати і на іпотечну спільну власність заробляти. Але в цій ситуації яке?
А ситуація в наступному: півтора роки тому одружився з Наталією Іванівною старший син. Ну 28 вже хлопцеві, так і пора. Молодший брат є, йому зараз 18. І старший, звичайно, обраницю на мамину територію не привів: нікуди.
А свого кута поки що немає. То вчився, то влаштовувався. Пробував було знімати, але за півроку-рік повертався до мами.
– У його Ангеліни квартира є, двокімнатна, – продовжує Наталя Іванівна, – від бабусі з дідусем залишилася та й одна вона у своїх батьків. Здавалося б живіть, але ні, Ангеліна одразу заявила: мовляв, живемо на моїй території півроку, щоб зібрати документи, а далі купуємо в іпотеку спільну власність і йдемо на спільну територію. Чи справедливо? Ну, в принципі, так. Тільки з погляду Наталії Іванівни ситуацію справедливою не назвеш.
– Заявила, – каже мама чоловіка Ангеліни, – що свою квартиру здаватиме орендарям. Але я розумію, якби грошима від здачі вони гасили іпотеку, так ні, ці доходи невістка на вклад перераховує, а платять за іпотеку із загального бюджету. Ну як так? І головне, навіщо?
І Ангеліна, і її чоловік Георгій працюють і одержують приблизно однакові зарплати, у Георгія більше, за мірками великого міста — несуттєва різниця. Зі вступом у боргові зобов’язання син Наталії Іванівни ще й підробіток знайшов.
– Я глава сім’ї, нам не вистачає, – відповів він мамі на запитання.
– Як не вистачає, якщо за таку велику суму, Лінка свою квартиру здає? — обурилася мама. — Куди вона діває гроші? Загальний бюджет, то він у всьому загальний.
– А це подушка безпеки, – пояснила свекрусі сама Ангеліна, – для мене, для моїх майбутніх дітей. Це їм і старт у житті, і освіта, та й так, якщо трапиться — гроші на чорний день. І машину хочу собі купити.
Машина є у Григорія, старенька, якою користується переважно лише чоловік. А Ангеліна хоче свою.
– Не червоніючи, не моргнувши оком заявила, – обурюється Наталя Іванівна, – що машину купить на ім’я мами чи батька, щоб вивести її зі списку спільної власності. Це треба якась хитра! А що Георгій, любить її і терпить, вона ж його переконала, що так буде справедливо і правильно. – Ліно, – пробувала було Наталя Іванівна закликати дружину сина до порядку, – ось як ти можеш так чинити? Одна сім’я, один казан, загальна кишеня та гаманець, а ти що?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
