У Лесі є рідний брат Микола, але його на дачі я бачив всього один-єдиний раз – на день народження Василя Андрійовича. Звичайно, в той день ми нічого не робили руками, а гучно святкували за столом, згодом у лазні, а потім всі весело біля багаття співали українські народні. Мої батьки ображаються, і кажуть зав’язувати з цією сімейкою, адже така робота не для молоді в наш час. Я й сам це розумію, але як все зробити правильно – не знаю.
***
Я дачу люблю! У батьків є дача і ми кожні вихідні їздили туди не тільки попрацювати, а й відпочити. Обов’язково були шашлики, лазня, посиденьки біля багаття.
Коли Леся мене запросила до неї на дачу, то я зрадів. Ностальгія все таки, далеко від будинку тепер я.
Поїхали на електричці, так як батьки не стали нас чекати з роботи, потім пішки кілометра два.
Сказали, щоб я купив відро шашлику, овочі. Нічого, притягнув. Ну думаю, зараз попрацюємо, а потім багаття, шашлики! Але цілий вечір було не до шашликів, прибирали на ділянці до темна.
Ліг без рук, без ніг, навіть не пам’ятаю як заснув.
Вранці рано прокинулись і за роботу, потрібно зорати, там підпиляти, тут прибити. Лесі тато більше командував.
Шашлики їли вдома, підсмажили на сковороді.
Оскільки я сильно люблю свою Лесю, то намагався догодити її батькам. Рідко не їздив на їх дачу, коли реально на роботі запарка.
Ми і садили і ремонт будинку робили і будували нову теплицю і багато чого ще.
Поруч з дачею шикарне озеро, так ми за літо рази два на ньому були.
Я не проти роботи, але найцікавіше, що у них є син, рідний брат Лесі, всього на два роки старший за мене.
Так ось, я його на дачі бачив один раз. На день народження батька приїжджав. Ну і зрозуміло ніякої роботи в цей день не було.
Вони свого сина шкодують чи що? Не розумію їх поки, але моя мама сказала, щоб я не завжди погоджувався їздити на дачу, а то звикнуть, що безвідмовний.
Потрібно і свої справи у вихідні робити. Я став до кінця літа потихеньку відмовляти, а Леся чомусь на такі відмовки допомагати ображається.
І дівчину не хочу втратити і свої інтереси не хочу заривати заради чужої дачі.
Я готовий допомогти, але в межах розумного. Батьки не розуміють мене.
Що скажете? Є в наших стосунків майбутнє? Як донести Лесі, що я тоже не “віл”, який “пахає” без перепочинку?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
