У мами моєї дві квартири в Черкасах, в одній, двокімнатній, після розлучення з чоловіком жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки.
У тітки, сестри мами, яка давно обжилися під Варшавою, складний характер, втім, як і в моєї мами. Тітка Тома заміжня за поляком, але дітей у них немає, вони звикли до тиші і ідеального порядку, які ми, звісно, порушили.
Ну але дякувати їм, ці місяці вони якось витримали, а більше ми залишатися не могли: мене на роботі поставили перед фактом: моя віддалена діяльність більше керівництво не влаштовує і треба або повертатися й працювати в офісі, або звільнятися.
Нам з дітьми вже давно хотілося додому, тому рішення було однозначним.
Отже, тиждень тому ми повернулися в Черкаси. Та якби ж я знала, яке мама розведе «заробляння грошей» за нашої відсутності! І що тепер робити, не уявляю, хоча й запобігти цьому я не мала можливості на відстані.
Справа в тому, що мама моя досить діяльна жінка, навіть коли її діяльність на шкоду близьким.
Мама вже 10 років займається манікюром, але досі робила його клієнткам у них вдома. Тепер все змінилося.
Поки нас не було, мама перебралася в нашу двушку, зайняла більшу кімнату, в кутку облаштувала свій «салон», а мене з дітьми перемістила в меншу спальню.
Зрозуміло, що це її квартира, але щоб отак нагло, навіть не сказавши нічого – цього я навіть від мами не очікувала.
Ну а свою другу однушку, в якій вона жила, мама віддала в оренду переселенцям за 6 тисяч гривень на місяць плюс комунальні.
Мама аргументує тим, що треба заробляти будь якими методами, адже не знаємо, що буде завтра, і розраховувати можна тільки на себе.
Воно то так, але я точно знаю, знаючи свою маму, що ні гривні з маминих заробітків мені з дітьми не світить, та я на них і не претендую.
Мені б просто як раніше спокійно життя з дітьми! Але про це можна забути.
В квартирі у нас тепер прохідний двір, постійно ходять туди-сюди мамині клієнтки і стоїть стійкий їдкий запах лаків і акрилу і решти цієї хімії.
І сказати я нічого не можу, адже мама тут господиня. У той же час прибирання, приготування їжі – на мені, адже це ми з дітьми смітимо і їмо більше за неї.
Я в розпачі, якщо чесно. Можна пошукати квартиру, щоб з’їхати на оренду, але моя зарплата плюс невеличкі аліменти – це не так і багатого, вистачить ледве ледве на оплату квартири і їжу, про якісь іграшки, розваги чи смаколики для дітей можна забути. А ще ж треба одяг, взуття, якісь медичні огляди і процедури.
І що мені робити? Який знайти вихід? Можливо, почую тут якісь корисні й слушні поради, які підкажуть мені правильне рішення. Заздалегідь дякую!
Автор – Олена К.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери