fbpx
життєві історії
У мами я єдина дитина. Ми жили в різних містах, і коли їй потрібна була допомога, я не змогла бути з нею, оскільки в Харкові у мене сім’я і робота. Я не могла просто так все кинути, щоб варити мамі “кашки”. Для цієї роботи я найняла їй спеціальну людину. Та недавно мами не стало. І як згодом вияснилось, її кварти також. Я ж на ці квадратні метри надіялась, і як тепер бути – не знаю

У мами я єдина дитина. Ми жили в різних містах, і коли їй потрібна була допомога, я не змогла бути з нею, оскільки в Харкові у мене сім’я і робота. Я не могла просто так все кинути, щоб варити мамі “кашки”. Для цієї роботи я найняла їй спеціальну людину. Та недавно мами не стало. І як згодом вияснилось, її кварти також. Я ж на ці квадратні метри надіялась, і як тепер бути – не знаю.

Якось я почула історію однієї з моїх ровесниць. Жінка казала, що з усіх рідних у неї залишилася лише мати. Тільки жила вона в сусідньому місті і хворіла. При цьому донька влаштовувала своє життя і не поспішала допомагати матері. У результаті Ольга привела мамі доглядальницю. Це була звичайна студентка із провінції.

Ольга платила за послуги, а доглядальниці треба було купувати продукти на гроші із пенсії. Сума, що залишилася, і становила заробіток дівчини. Студентку це влаштовувало.

Ольга, хоч і була вже дорослою, не мала власного житла. Вони з чоловіком та дитиною винаймали квартиру. Коли мами не стало, виявилося, що квартира дістається доглядальниці. Дочка переконувала нотаріуса, що дбала про матір, відвідувала і навідувалася дуже часто. Не могла збагнути, як таке сталося.

Спілкуватися з Ольгою доглядальниця не бажає. Тепер вона хоче, щоб люди розсудили: на чиєму боці правда.

Як таке могло статися, що мати залишила рідну дочку без квартири? Адже знала, що в Олі немає власного житла. Усі мами дбають про благополуччя своїх дітей. А якщо це єдина дитина, то ще більше.

Постараюся викласти власну думку. Вважаю, що дочка щось не домовляє та спотворює реальний стан справ.

Виходить, що вона переклала турботу за своєю мамою на чужу людину, якій до ладу й не платила. Звичайно, доглядальниці не потрібно було платити за житло та комуналку, але й плату вона отримувала мізерну.

Справ у доглядальниці було достатньо, вона відпрацювала кожну копійку.

Мені здається, що дочка зовсім не допомагала своїй мамі, інакше вона спілкувалася б з доглядальницею. Мабуть, бабусі стало зрозуміло, що крім доглядальниці вона нікому не потрібна. Тому вона віддячила турботливу студентку своєю квартирою.

Можна було знайти досвідченого адвоката і через суд спробувати оскаржити заповіт. Все ж таки господиня була у віці і незрозуміло, чи усвідомлювала вона те, що робила. Чи з власної волі вона заповідала свою квартиру сторонній людині? Чи могла доглядальниця стати ближче рідної доньки? Заповіт підписано з подяки чи на стареньку чинили тиск?

Безперечно, жінка мала повне право розпорядитися своєю нерухомістю як завгодно. Раз їй захотілося залишити доньку без житла, отже, у неї була для цього причина.

Серед коментарів я читала такі історії. Так, жінка писала, що разом із чоловіком допомагали своїм сусідам, які були не ходячі. Їхні родичі не відвідували стареньких і ні в чому не допомагали. Тому із сусідами було укладено договір, за яким квартира переходила у їхню власність за умови належного догляду. Всім зрозуміло, що доглядати старих людей в такому стані дуже непросто. Тож квартира була повністю зароблена.

Крім того, знаю одну жінку, яка не приховує, що цілеспрямовано шукає одиноких пенсіонерів із житлом, щоби отримати за договором квартиру. Жінці у такий спосіб вдалося забезпечити житлом усіх своїх дітей. Останнім часом діти все частіше не хочуть доглядати батьків і навіть готові відмовитися від спадщини.

Буває, що без професійної доглядальниці не обійтися, коли людині потрібні особливі процедури. Іноді це дозволяє не втратити роботу та сім’ю. Тільки якщо ви приводите когось стороннього в будинок батьків, то постарайтеся убезпечити себе. Простежте, щоб у заповіті замість вашого раптом не з’явилося чуже ім’я.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!