fbpx
життєві історії
У мене була звичайна пересічна родина. Я жила з мамою і татом, ходила в садок і насолоджувалася безтурботним життям. Тато мене дуже сильно любив і називав своєю принцесою. А ось мама чомусь мене недолюблювала. Я ніколи не забуду той день… Коли прийшов час йти до школи, мама знайшла на смітнику чиюсь стару форму і притягла її додому. Недавно я народила дитину, сама стала мамою

У мене була звичайна пересічна родина. Я жила з мамою і татом, ходила в садок і насолоджувалася безтурботним життям. Тато мене дуже сильно любив і називав своєю принцесою. А ось мама чомусь мене недолюблювала…

Я ніколи не забуду той день… Тоді все різко перевернулось, і я перестала бути принцесою. Батько поїхав у відрядження і більше не повернувся. У нього була інша жінка, яку він полюбив більше, ніж мене і маму. І як
жити після цього ні я, ні мама не знали.

Мати перестала помічати і любити мене остаточно в один день. Вона вважала мене винною у всьому. Я плакала ночами і кликала тата, а вона приходила і робила боляче. Ім’я батька стало найсуворішим табу.

Коли прийшов час йти до школи, мама знайшла на смітнику чиюсь стару форму і притягла її додому.

– Я не буду витрачати на тебе гроші! Мені треба влаштовувати особисте життя! – сказала вона і кинула мені це лахміття. Я сама випрала, зашила і погладила форму. Всі мої однокласники прийшли з квітами. Лише я стояла самотньо в сторонці. Мама не пішла зі мною на лінійку. У неї були справи важливіші. Мені було всього сім років, але я вже повністю відчула, що таке людська несправедливість.

Я проходила в тій злощасній формі п’ять років. Потім сусідка тітка Марина зглянулася наді мною і віддала шкільну форму своєї дочки. У ній я і виходила до одинадцятого класу. Я завжди носила незручне взуття, яке заношувала до дірок. Часто воно було на кілька розмірів менше мого.

Зі мною ніхто не дружив. Всі мене зневажали і вважали жебрачкою. Єдиними моїми помічниками були книги. Завдяки читанню я закінчила школу із золотою медаллю і з легкістю вступила до університету. Мати навіть не прийшла на мій випускний.

Я подружилася з дівчатками з групи. Вони часто віддавали мені свої старі речі. Я сприймала це з великою вдячністю. Мати виставила мене з дому, і я почала жити в гуртожитку. Там я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Сашко був старший за мене на п’ять років і вже закінчував магістратуру. Гарний, самодостатній і дуже добрий.

Через півроку наших стосунків він привів мене до своїх батьків для знайомства. Я дуже хвилювалася, що вони не сприймуть мене: простенько одягнену, в старих черевиках і куртці. Але все прийшло дуже добре. Майбутній свекор і свекруха відразу ж прийняли мене, як рідну. Ще через півроку ми одружилися і переїхали жити до батьків чоловіка.

Тоді свекруха взяла мене з собою на шопінг. Вперше я купувала для себе нові речі, а не носила обноски! Ольга Тимофіївна  навчила мене користуватися косметикою і вселила віру в себе. Тим часом мій чоловік влаштувався на хорошу роботу, а його родичі подарували нам будинок. Скоро чутки про мою одруження дійшли і до матері…

Мама прийшла до мене і почала кричати, що я невдячна і повинна її утримувати все життя. Якраз в той момент до нас зайшла мама Сашка. Вона послухала декілька хвилин цей концерт, потім набрала чоловіка і сина. Ті примчали в момент. Вперше за мене заступилися. Чоловік чітко сказав, що він вдячний моїй матері за таку дочку, але на цьому наші з нею стосунки закінчуються, і вказав їй на двері. Та, скриплячи зубами, пішла.

Недавно я народила дитину, донечку Міланку. Мати зі мною не спілкується, але я від цього особливо не засмучуюся. Моя свекруха стала для мене другою матір’ю. А для себе я запам’ятала одне: як ми будемо ставитися до дітей, таке ставлення до себе і отримаємо в старості.

Я безмежно люблю свою дитину і дам їй всі ті любов, турботу, ласку і підтримку, яких позбавила мене моя мама. Я не тримаю зла і образи на маму. Я її просто не розумію і ніколи не зрозумію.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!