fbpx
життєві історії
У мене було все, часто краще і більше, ніж у подруг, але тільки те, що сама мама вважатиме за потрібне. Втім, основним її завданням було забезпечити нас. Підтримки, турботи від неї не отримала жодного разу. Прийду я до неї з проблемою або образою на когось, вона вислухає, а потім знайде 101 причину чому я сама в цьому винна

Мені дуже важко з мамою. У 40 років вона залишилася вдовою. Мені було 6 років, братові 17. У неї бізнес-точка на ринку з одягом, на роботу в будь-яку погоду чи свято.

Особливо погано ми не жили: у мене було все, часто краще і більше, ніж у подруг, але тільки те, що сама мама вважатиме за потрібне. Втім, основним її завданням було забезпечити нас. Підтримки, турботи від неї не отримала жодного разу. Прийду я до неї з проблемою або образою на когось, вона вислухає, а потім знайде 101 причину чому я сама в цьому винна (а я тобі казала і т.п.).

Потім ще не раз це пригадає: правильно з тобою так поступили, щоб зробити ще болючіше. Або,  вибачаючись перед іншими, буде ставити мене в незручне становище.

Я – пізня дитина, тому мій перехідний вік збігся з її важким “жіночим” періодом. Що вона влаштовувала! Навіть згадувати не хочеться. Казала, що я нічого не доб’юся, що я – така сама як батько, таким як ми (її діти) не варто заводити дітей, а то доведеться також мучитися як вона.

У ніч перед основним профільним іспитом в університет вона не давала мені спати до 5 ранку, говорила, що у мене нічого не вийде і я можу просто не йти на іспит, це марно.

Я поступила і провчилася, переїхала в інше місто, вийшла заміж і народила дочку. Мама приїжджає в гості раз на рік, щоб, з її слів, побачити внучку. Їде кожен раз зі скандалом! Те, що на протязі декількох днів її не влаштовувало, піднімається в бурю, по повній “накручує” мене і чоловіка на емоції, багато надуманого, зайвого… Їде на вокзал.

Брату 41. Сім’ї і дітей ніколи не мав. Та й я ніколи про сім’ю не думала, не хотіла дітей. В голові немає такої установки, адже мені все життя казали, що я ніхто…

Дуже двояке почуття: з одного боку, соромно що могла б бути кращою, більш слухняною дочкою, адже мама все для нас робила, а з іншого – величезна образа, що найрідніша людина все життя так ображала. А ще більше боюся, що стану такою ж, як вона. Іноді ловлю себе за певними рисами і звичками, і намагаюся з ними боротися.

Хочу бути кращою матір’ю для своєї дочки, працюю над самооцінкою і особистими межами.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook