У мене дві дочки, Надя й Віка, і одна квартира. Кілька днів тому старша, Надюша, прийшла до мене на серйозну розмову. Вона наполягає, щоб я продала квартиру та розділила гроші. Може воно так і справедливо було б, але мене ця ідея все таки насторожує й не дуже приваблює.
У мене таке відчуття, що рідна дочка хоче мене з власного дому вигнати. Причому, як на мене, просто з принципів якихось незрозумілих. Жили собі нормально, а тепер почалося.
Як я вже сказала, у мене дві доньки. Старша та молодша. Обидві вже дорослі і живуть окремо. Я звикла жити сама, чоловік вже давно полинув на небеса. Я не просила ні в кого ні копійки на гідне прощання з ним. Все сама організувала. І потім піднімала дочок далі сама, серйозних стосунків ні з ким не заводила.
Я все ще не пенсіонера. тому досі працюю. З одного боку, це забирає купу сил, але з іншого – я хоча б квартиру можу утримувати трикімнатну і маю, що поїісти і вдягти. На більше, щоправда, окладу не вистачає. Маю на увазі, кудись поїхати відпочити чи в салон краси сходитти.
І ось що сталося. Старша дочка народила мені онука. Подія, звичайно, дуже світла і важлива. Я зібрала якусь заначку на подарунок та прийшла в гості. Побачити дитину, підтримати доньку, якось взяти участь. Але у відповідь почула лише негатив.
Мене подякували за конверт, але донька, Надія, сказала, що вона вже втомилася чекати. Скільки їй можна тулитися у орендованій однокімнатній квартирі з чоловіком і новонародженим дитятком, поки я сиджу, як пані, у власній трикімнатній?
Той вечір мало не закінчився з’ясуванням стосунків. А через кілька днів наді знову прийшла до мене на розмову на ту ж саму тему.
Якщо коротко, то старша дочка захотіла, щоб я найближчим часом поділила квартиру – як спадок – і щоб усім дісталася заслужена третина. Їй, її сестрі Вікторії, і, звичайно, мені. Мовляв, вже настав час щось змінювати, і тому подібне. Віка, яка теж живе на орендованій квартирі, мовчить. Її все влаштовує, і нічого ділити вона не хоче.
Тоді я гарненько подумала і вирішила скликати сімейну нараду. Лише між прямими родичами. Я запропонувала зробити таке.
Якщо Віка не проти, то нехай Надя, на правах старшої, перебирається всією сім’єю до мене, їм утрьох у двох кімнатах тісно не буде. Тільки нехай не забуває платити за комуналку. У такий спосіб вони зможуть заощадити на житлі, почекати, назбирати і взяти собі житло в іпотеку. Або взагалі купити. якщо постараються.
Віка дала свою згоду відразу ж. Їй це питання виявилося не принциповим, оскільки, як виявилося, вони з чоловіком планували переїжджати с Київ. Ну от і добре, хотілося б сказати. Але ні. Тут уже вперлася Надя. Вона вибухнула довгою промовою про те, що жити зі мною їм буде складно, а як готувати, як розраховувати комунальні послуги?
До того ж, раптом Віка передумає, народять з чоловіком дитину і менша сестра сама захоче отримати свою третину із загальної спадщини? Тоді що?
І хоча молодша дочка пообіцяла, що з нею ніяких проблем не буде, старша наполягала на своєму. Але найсумніше для мене це те, що зі своєї третини я навіть однокімнатну квартиру у більш менш нормальному стані ніяк не куплю. І якихось інших грошей я не маю. Що мені, в бездомній ставати?
На що Надя відповіла, що я можу скласти свою частину з частиною Віки і купити щось більше. Щоб ми жили із нею разом, поки у них дітей нема і вони ще нікуди не поїхали. Мовляв, а що такого, якщо я їм пропонувала такий варіант? На це мені нема чим їй відповісти. Просто руки тремтять, а в очі зрадницьки лізуть сльози.
Моя подруга запропонувала мені не сюсюкатися з дітьми, а йти до суду. Галина має хорошого адвоката, який не візьме з мене багато грошей. Я навіть думала теж про щось подібне, коли особливо прикро стало. Але, чесно кажучи, з одного боку мене справді напружує ця ситуація, тим більше коли живеш сама, без підтримки.
Але, з іншого боку, вони мої діти. Та й молодша зовсім не висловлювала мені свого невдоволення. Віка вважає, що поки її житлові та матеріальні проблеми не встаканилися, то й народжувати немає сенсу. Тому й почувається комфортно. Якось не хочеться її підводити.
Порадьте, що робити у такій ситуації, бо я зараз у розпачі. Надя постійно дзвонить, може прийти особисто, навіть із дитиною. А онук ні в чому не винен, хіба не так? При чому дитина до конфліктів дорослих?
Сподіваюся, що все якось вирішиться добре для нас усіх. Суперечки через майно і нерухомість з рідними дітьми збивають з ніг найсильніше. Ніколи такого навіть ворогові не побажаю. Дуже чекаю ваших порад! Дякую і миру всім.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.