У мене один син Женя. Кілька років тому він одружився та намагалися вони жити окремо. Винаймали з дружиною квартиру, а ми з чоловіком жили для себе. Молоді нас особливо не турбували, тому стосунки складалися дуже нічого.
Але все змінилося з народженням двійнят у мого сина та його дружини. Ми, як дідусь та бабуся, були безмірно щасливі. Поки вони продовжували жити окремо, все було чудово.
Я часто ходила до них у гості. Намагалася як можна більше допомогти з онуками. Невістка вдячно приймала мою допомогу. Мене ж, у свою чергу, все влаштовувало, оскільки я знала, зараз повернуся додому і відпочиватиму. Все-таки це дуже добре, коли є можливість окремого проживання.
Але радіти мені довелося недовго. У зв’язку з тим, що невістка пішла у декрет, син став єдиним годувальником їхньої великої родини. А двоє дітей, самі знаєте, це дуже тяжко, як морально, так і фізично. А тим більше – матеріально.
Оскільки син у мене молодий фахівець, кар’єри ще не встиг зробити, то й заробіток у нього трохи вищий за середній. Цих грошей цілком достатньо для молодої сім’ї без дітей. Але коли двоє малюків, та ще й квартира орендована, то такого заробітку на нормальне життя, звичайно ж, не вистачить.
Після кількох місяців спостереження за ними, ми з чоловіком запропонували переїхати дітям з онуками до нас. Вони з полегшенням зітхнули. Квартира у нас велика, чотири кімнати. В одній ми з дідом. Другу віддали для сина із дружиною. У третій зробили дитячу для хлопчиків. Остання залишилася як вітальня, в якій ми вечорами любимо збиратися разом.
Так і жили, доки до нас невістка не підселила ще одну мешканку. Одним прекрасним днем невістка попросила дозволу пожити кілька днів її сестрі у вітальні. Я не дуже зраділа цій перспективі. Точніше, зовсім була не рада, але все ж таки погодилася.
Мені таку історію розповіли, що просто шкода стало дівчину. Але ж правду кажуть – «не роби добра, не отримаєш зла». Ось тепер я на власному досвіді це перевірила!
Мало того, що сестра ця виявилася норовливою, так вона ще й додому поверталася за північ. Починала стукати і тупотіти по квартирі, не даючи тим самим нам відпочивати, будила дітей. Я розумію, що вона молода, але це її проблеми. Чому я на старості літ повинна все це терпіти?
Намагалася поговорити з невісткою, але Катя дуже жалісливо просить не виганяти її. Їй, бачите, нікуди більше піти. Їхні батьки живуть у провінційному містечку, а сестра лише влаштувалася на нову роботу.
Я все розумію. Але хто розумітиме мене, нас з чоловіком? Якщо вона опинилася в такому положенні, то чому не поводиться нормально, скромно? Вона взагалі не переживає за те, що завдає стороннім людям такого дискомфорту. Що це за виховання?
Вони з невісткою повні протилежності. Такі різні люди, що ніколи не подумаєш навіть про їхню родинність, якщо не знаєш про це.
І ось я тепер сиджу вечорами і думаю, як мені вчинити? Завдати неприємностей Каті і попросити з’їхати її сестру? Тим більше, що спочатку йшлося про кілька днів. Чи продовжувати терпіти, щоб не зіпсувати стосунки у сім’ї? А син мій тримиає нейтралітет від цього всього, сказав лише: “Вирішуй сама, мамо”.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
