У мене перед очами ось який приклад: мама з татом залишили свої перші родини заради одне одного після трирічного роману. Вони не змогли все життя обманювати тих, з ким були у шлюбі на той час, тому обоє розлучилися, зрозумівши, що не зможуть одне без одного.
Ніяких бумерангів з ними не сталося. У батьків – справжнє кохання, вони пройшли разом дуже багато випробувань, почали все з нуля, бо все залишили своїм колишнім, ні на майно не претендували, нажите в тих шлюбах, ні на що інше. Пішли і все. Переїхали в інше місто, змінили роботи, почали все з початку, без житла, а мама но то момент вже чекаламого старшого брата.
Але вони змогли, і зараз у них квартира трикімнатна, машина, свій маленький бізнес, можливість кілька разів на рік відпочивати і подорожувати, дорослі діти і троє онуків: двоє у мого брата і донечка у мене.
Тато, до того ж, все життя підтримує двох своїх дітей від першого шлюбу.
Отже, мої батьки – доля і щастя одне одного. У них народилися ми з братом, у тата чудові стосунки з дітьми від першої дружини, ми з братом теж з ними спілкуємося більш менш.
Тато з мамою разом вже 35 років, кохають одне одного.
І ось я, після невдалого шлюбу і кількох років самотності, після того, як працювала на двох роботах, щоб забезпечити всім необхідним себе і донечку, бо колишній виїхав і забув про нас, – після всього цього я зустріла одруженого чоловіка, закохалася в нього до безтями.
Роман носить мене на руках, просить почекати, поки його синочку виповниться хоча б 5 років (зараз хлопчику три), говорить, що потім він розлучиться з нелюбою дружиною і ми будемо разом, якщо пройдемо це випробування.
Я питала Романа, чому він не кохає дружину, чому почуття минули. Він мені все пояснив.
Вони разом зі школи, але коли вчилися у різних університетах, вона його зрадила. Він потім простив і вони стали знову зустрічатися, але Рома почав поступово відчувати і розуміти, що вже не кохає як раніше, не довіряє, не може забути зраду. Він хотів вже все пояснити Риті, але вона повідомила, що вони стануть батьками. І Роман не зміг її покинути, одружився з Маргаритою, хоча і знав, що кохання до неї для нього залишилося в минулому.
Я так його люблю!.. Більше за все на світі, більше за життя. Не можу без нього. Він моє повітря, мій світ, моя душа. Ми разом вже півроку. З цей час обоє відчули що ми – половинки цілого. Ось тільки Роман дуже привязаний досиночка і тому простить трохи почекати, поки Дмитрик підросте. Моя 9-річна Катруся теж добре прийняла Рому, звикла вже до його візитів.
І що ж мені робити?.. Не чіпати чужого? Чи забрати своє?..
А раптом Роман – моя доля і ми будемо щасливі, як мої батьки?
Автор – Олена К.
Спеціально для видання ibilingua.com
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
