У мене прекрасний чоловік Макар: вся зарплата йде виключно у спільний родинний бюджет, раз на тиждень він мене балує букетиком квітів.
Живемо ми добре, навіть не сваримося.
Здавалося б повна ідилія, але кілька днів тому я випадково прочитала на заблокованому екрані його телефону смс від Віталіка, його старого приятеля дитинства:
– Ну що, твоя перната відпускає тебе на риболовлю?
Якраз була п’ятниця, а він любить з цим Віталиком раз у місяць на 2 дні на риболовлю їздити.
Що можна робити на рибалці? Не розумію я їх. А тут ще пернатою обізвав. Ну взагалі.
Прийшов Макар з роботи, подарував квітку. Чмокнув і поїхав на риболовлю до неділі.
А мене так це зачепило. Що за очі мене «пернатою» звуть. Вирішила зателефонувати дружині Віталика Віці:
– Привіт, слухай твій чоловік називає мене пернатою. Як це розуміти?
– А я ж раніше теж не розуміла, чому твій чоловік мене куркою кличе…
– Гаразд, у нього ж 2 вищих!
– А, неважливо, це у них з дитинства.
– В сенсі?
– Ти знаєш що у мого чоловіка кличка Ціпа? Я навіть завжди, коли обід зготую, кажу йому «Курча, йди клювати».
– Що? І у мого є?
– Звичайно, Фетюк він!
– Я чула це по Гоголю ж?
– Так, Віталька розповідав, що твій чоловік по молодості взагалі ніяк не вмів з жінками розмовляти і не щастило йому. Ось йому і дали таке прізвисько Фетюк.
Треба ж! Ось це так подробиці. Тому, напевно, я ніколи не сумнівалася в своєму чоловіку – він завжди боязкий і сором’язливий.
Настала неділя. Приїхав Макар з уловом – знову мені чистити. А я все думаю, як же його підколоти. Мені ж якось за пернату прикро досі.
А ми одне одному записки на холодильнику залишаємо іноді. Ну, на кшталт: «Коханій: суп не поїв, доїдай», або ж я йому пишу «Любий: вся їжа твоя на нижній полиці».
Цього разу я йому написала: «Любий Фетюк! М’ясо я поклала трохи вище, там холодильник краще морозить. Твоя Перната»
Повертаюся з роботи, а він сидить на столі і читає мій папірець. Дивлюся – дметься. І каже:
– Ну ти вже вибач мене, ми з дитинства одне одному прізвиська даємо. Вітальку взагалі голубом прозвали, бо у нього голова хитається, і лише близькі друзі називають його ласкаво «Курча!».
– Але я чому раптом перната?
– Ну так історично сталося… Якось я прийшов до друга в гості, а його не було. Відкрила його дружина, у неї була зачіска «мене налякав ведмідь», наче з курятнику. А я візьми та ляпни їй: курко, півень вдома? А півень, виявляється, вдома був і так реготав! Ну у нас завжди такі стосунки були. Так і почалося. До речі, це курка тебе придумала пернатою кликати.
– Ну я влаштую їй!
– Та не треба, я ж перший почав…
Люблю Фетюка.
Тепер, коли ми зустрічаємося сім’ями, так і одне одного і називаємо: перната, курка, курча і Фетюк.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
