У мене просто слів немає, що сказати на те, що вчудили мої дочка й зять. Розповім спочатку.
У мене одна дочка Софійка, вже доросла й заміжня. З чоловіком я давно розлучена. Живемо ми всі в Києві, я маю свою однокімнатну квартиру. Після розлучення ми з чоловіком продали нашу трикімнатну, поділили гроші, на них я й купила нам з Софійкою житло.
Потім дочка навчалася в університеті, там і зустріла майбутнього чоловіка. Зять Тарас у нас дуже хороша людина, але сирота без копійки за душею. Ну та що ж, Софійка з ним щаслива, тому хай буде.
Розписалися вони, почали жити разом, орендували квартиру одну, потім іншу. Народився спочатку старший онук, а через три роки й онучка. Відкладати у молодих особливо не виходило, все йшло на оренду, дітей, життєві потреби, відпочивати вони також іноді з дітками їздили чи літали – це теж треба, життя одне.
Ну а коли все це сталося, зять пішов захищати Україну, а я поїхала на самому початку минулого року в Іспанію. І пожити у подруги, і попрацювати. Моя дочка з дитиною не схотіла, лишилися з зятем в Україні, зять у нас захисник, як я вже сказала.
Заробляє Тарас нормально, а я думала, що попрацюю в Іспанії, додам, допоможу дітям, та й куплять нарешті житло, а то вже двоє дітей в орендованому виховують, це ж не діло.
Повертаюся оце тиждень тому додому, зять у відпустці маленькій теж якраз, вони мене зустрічають на вокзалі. Не повірите, це ж треба було додуматися – приїхали на новому автомобілі, великому, з салону!
Виявляється, взяли буквально кілька тижнів тому, до своїх грошей додали ті, що Софійці переводила трохи, та ще й виплачувати за машину рік будуть.
У мене слів просто нема, така я обурена. Знаєте, я пару місяців побуду дома, а потім знову поїду в Іспанію, працювати далі, але вже ні копійки дітям не дам, лише онукам на свята щось даруватиму, але всю решту заробленого лиш на себе кохану витрачатиму і щось відкладатиму на старість.
А вони, раз такі розумні, нехай самі розбираються зі своїми пріоритетами і справляють самостійно. Раз їм в орендованій старій квартирі і на новій шикарній машині більше подобається, ніж жити у власній оселі, за яку не треба платити якомусь дяді, то що ж тут вдієш.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю