fbpx

У мене простора трикімнатна квартира з хорошим ремонтом близько до центру, у них – двокімнатна в старій панельці на Троєщині. Вийшла я заміж не рано і всього на пів року – чоловік вирішив, що інша панянка, а саме його мама, для нього цікавіша. Що ж, буває, це життя. Я не боролася і відпустила. Але недавно Вероніка Борисівна виникла на моєму порозі. У вихідний, коли я так хотіла виспатися. На порозі виникла Вероніка Борисівна. Не сама, а з ріелтором і потенційним покупцем моєї квартири. У Вадима ж не було ні копійки. Він жив зі своєю мамою, викладав у виші і мріяв про наукову кар’єру. Мене він підкорив своєю увагою і романтичністю. Нам було дуже добре разом: він дарував мені спокій і радість. Квіти були не щодня, але у свята – обов’язково. У ресторанах ми, звичайно, не шикували щотижня, але ходили і в кіно, і в театр. Навіть встигли з’їздити в кілька країн, за мій рахунок, звичайно. За місяць спільного життя почало відбуватися щось дивне. Вадим почав надто часто навідуватись до матері. Мені здається, що я чогось не розумію. Нарешті у нас співпали вихідні, і ми з Вадимом поїхали до його мами разом. Свекруха зустріла нас привітно, накрила стіл як на свято. Ми сиділи говорити, і тут Вероніка Борисівна запитує мене: а чи не хочемо ми з нею жити? Я мало не підстрибнула. Я одразу поцікавилася у свекрухи, про яку квартиру мова

Вийшла я заміж не рано і всього на пів року – чоловік вирішив, що інша панянка, а саме його мама, для нього цікавіша. Що ж, буває, це життя. Я не боролася і відпустила.

Але недавно Вероніка Борисівна виникла на моєму порозі. У вихідний, коли я так хотіла виспатися.

Я виходила заміж з кохання, а ще для того, аби мене забезпечував чоловік. Я вже давно працюю в хорошій фірмі, очолюю відділ. отримую нормальну зарплату. Квартиру свою теж маю. Машину взяла в кредит, але виплачую його досить легко.

У Вадима ж не було ні копійки. Він жив зі своєю мамою, викладав у виші і мріяв про наукову кар’єру. Мене він підкорив своєю увагою і романтичністю. Нам було дуже добре разом: він дарував мені спокій і радість. Квіти були не щодня, але у свята – обов’язково.

Готував він теж смачно, ми дуже любили спільні прогулянки. У ресторанах ми, звичайно, не шикували щотижня, але ходили і в кіно, і в театр. Навіть встигли з’їздити в кілька країн, за мій рахунок, звичайно. Здавалося б, не стосунки, а мрія.

Коли через чотири місяці Вадим запропонував мені стати його дружиною, я одразу погодилася. Мені було вже 32 роки на той момент. Ми просто розписалися. Посиділи з найближчими у кафе, там я й познайомилася зі своєю свекрухою.

Вероніка Борисівна здалася мені милою й приємною жінкою. Спочатку вона була зі мною привітна, посміхалася і вітала з заміжжям. Деяким моїм рідним і друзям здалося дивним, що я зустрілася з нею тільки на весіллі.

Але я пояснювала це тим, що ми з Вадимом жили на моїй квартирі, а одружитися вирішили швидко, тому раніше я з мамою коханого познайомитися просто не встигла.

За місяць спільного життя почало відбуватися щось дивне. Вадим почав надто часто навідуватись до матері. А я б і рада разом з ним, але я на роботі довше за нього. У нього пари були в другій половині дня, тож він міг поїхати до мами у першій. У мене так не виходило.

Нарешті у нас співпали вихідні, і ми з Вадимом поїхали до його мами разом. Свекруха зустріла нас привітно, накрила стіл як на свято.

Ми сиділи говорити, і тут Вероніка Борисівна запитує мене: а чи не хочемо ми, випадково, всі разом жити? Я мало не підстрибнула. Я одразу поцікавилася у свекрухи, про яку квартиру мова, і вона солодко відповіла, що їй все одно.

Але різниця, вибачте, для мене досить велика. У мене від бабусі залишилася простора трикімнатна квартира з хорошим ремонтом близько до центру, у них – двокімнатна в старій панельці на Троєщині.

Я тактовно сказала, що ми з чоловіком ще й удвох не обжилися, а скоро ще дітей планувати. А Вадим замість мене підтримати мовчки сидить і на маму поглядає. Після цієї розмови залишився неприємний осад – ми швидко поїхали додому.

Після того візиту до його мами я попросила у чоловіка пояснень. Вадим сказав, що Вероніка Борисівна вже літня жінка і їй самотньо. І я йому повірила.

Маму він продовжував відвідувати кілька разів на тиждень, я навіть почала жартувати про те, а чи до мами він ходить. Але, слово честі, краще б не до мами. Не пам’ятаю, коли це почалося, але розмови про те, щоб з’їхатися з нею, стали щоденними.

Якось Вадим каже: давай продамо твою квартиру і переїдемо до мами, у неї кімната для нас є. Половину грошей їй віддамо за проживання. Ще й лишиться. Навіщо нам із тобою три кімнати?

Тобто??? Мою квартиру треба продати, гроші віддати мамі, а сама я на пташиних правах житиму в її оселі. Це взагалі про що?

У той вечір Вадим грюкнув дверима і пішов ночувати до мами.

Взаємини з чоловіком і його матір’ю почали стрімко псуватися. У гості мене більше не запрошували, а з Вадимом ми вже майже не розмовляли.

А потім Вероніка Борисівна занедужала і Вадим удома уже майже не з’являвся. Вже тоді я думала про розлучення, але останньою краплею став раптовий візит свекрухи.

На вихідних, коли я хотіла виспатися, пролунав дзвінок у двері. На порозі виникла Вероніка Борисівна. Не сама, а з ріелтором і потенційним покупцем моєї квартири.

Я повідомила дорогим гостям, що квартиру продавати не збираюся. Свекруха фиркнула і пішла, нічого й не сказавши.

Через годину прибіг мій чоловік і почав доводити, що я дуже не хороша людина. Мовляв, його мама не здорова людина, потрібні гроші на лікування, терміново. Тож єдиний вихід – продаж моєї квартири. І як нам усім пощастило, що його мама навіть знайшла покупця.

У цей момент я зрозуміла, що це якась афера. А Вадима цікавлю не я, а моя квартира.

На даний момент він зібрав речі і переїхав остаточно до мами, я забрала у нього ключі й готуюся до розлучення. Ось такі пироги.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page