У мене троє дорослих дітей, є онуки. Усі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка із чоловіком живе з його батьками.
Після школи Маринка не захотіла вчитися далі. Училище її не влаштовувало, хотіла університет. Сказала, що попрацює, а через рік поступить.
Рік минув, Марина вступати відмовилася, вийшла заміж. Скоро й дитину народила. Коли онукові було два роки, я запропонувала їй вивчитися, щоб мати професію. Дочка сказала, що дитину до садка не віддасть до трьох років.
Потім народився другий онук і на цьому закінчилося все. Роботу дочка не поспішала шукати, хоч діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.
Я допомагала Марині грошима, бо вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала моїй дочці, що вона не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було совісно перед батьками зятя, тож і я давала дочці гроші.
Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоби користувалася грошима. Вона запевнила, що віддасть за місяць, бо шукає роботу – давня подруга бере її до себе в офіс.
Я зраділа, але, як виявилося, рано. Працювати прибиральницею дочка не погодилася, а вона більше нічого не вміє. Хоча зарплатню запропонували нормальну.
Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони допомагатимуть. Але я не можу звільнитися і залишитись зовсім без грошей. Адже вони не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає Марина.
Віддавати пенсійну картку назад вона відмовляється. Каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися.
Що робити, я не знаю. Боюся, що сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а може, й зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона моя дочка і я її люблю.
За всі роки я не можу нічого подарувати дітям синів, тільки дешеві іграшки. Все витрачаю на дочку. Так я опинилася у заручниках власної доброти. Напевно, я неправильно виховала Марину, щось упустила і тепер маю за це розплачуватися. Чи є вихід з ситуації – не знаю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю