fbpx
життєві історії
– У мене в голові не вкладається: як можна здоровій, молодій дівчині просто сидіти вдома? – журиться шістдесятлітня Галина Георгіївна. – Дочка вийшла заміж і не працює… Ні, не в декреті, дітей немає. Просто вона, бачте, не хоче працювати!

– …У мене в голові не вкладається: як можна здоровій, молодій дівчині просто сидіти вдома? – журиться шістдесятлітня Галина Георгіївна. – Дочка вийшла заміж і не працює… Ні, не в декреті, дітей немає. Просто вона, бачте, не хоче працювати…

У Галини Георгіївни, крім дочки, є ще й син, у якого все в порядку – сім’я, дитина, іпотека. Син з дружиною працюють від темна і до темна, дитина в садку, Галина Георгіївна на підхваті з онуком. Забрати, підстрахувати, посидіти, сходити на ранок, зводити дитину в поліклініку.

Невістку взяли на роботу після декрету, суворо попередивши – до другого лікарняного. Роботу втратити для дружини сина зараз вкрай небажано, і так-то живуть, економлячи на всьому. Тому Галина Георгіївна зголосилася допомагати, спеціально рік тому через це на пенсію вийшла.

– За сина я якось спокійна! – ділиться Галина Георгіївна. – Живуть вони з дружиною дружно, злагоджено, один одного підтримують, незважаючи на обмеженість у коштах, а найголовніше, через певний час зможуть вирішити житлове питання, і буде простіше. Все-таки молодці хлопці, думають про майбутнє, домагаються всього самі, не сподіваючись ні на кого.

Якщо про кого і переживає Галина Георгіївна – так це про дочку.

Дочка з дитинства була розумною і здібною дитиною, подавала великі надії, надійшла в непоганий вуз, і всі роки навчання була на хорошому рахунку.

Перебуваючи на переддипломної практиці в фірмі, познайомилася з чоловіком і закохалася по вуха. Чесно кажучи, голову втратити було від чого: чоловік старшого віку, забезпечений, зі своєю двокімнатною квартирою, з автомобілем. Роман розвивався стрімко, через два місяці дочка і її обранець вже жили разом.

Незабаром після захисту дочкою диплома зіграли весілля і стали сім’єю вже офіційно…

Галина Георгіївна була впевнена, що дочка, трохи оговтавшись після весільних турбот, займеться пошуками роботи – тим більше, як у перспективній випускниці, на той момент у неї була пара непоганих пропозицій від роботодавців.

Але та раптом заявила, що з роботою поспішати не хоче. Хоче трохи відпочити після божевільної гонки: навчання, іспити, дипломні-курсові, підйоми о сьомій ранку.

Адже з дитинства так, якщо подумати, з першого класу, ні хвилини вільної: школа, уроки, музикалка, додаткові заняття, репетитори, курси, в тому числі і у вихідні, на канікулах – табір. Ну невже вона не запрацювала пару місяців відпустки?

Чоловік дочки був тільки «за» – йому спокійніше, коли дружина вдома, виспався, задоволена, весела, скучив за ним до вечора, яка приготувала що-небудь смачненьке на вечерю. Він, навпаки, дуже просив дружину не поспішати з початком трудової діяльності.

…Шлюб триває вже четвертий рік, а віз і нині там. Дочки скоро двадцять шість, а навіть трудової книжки поки немає. Спочатку вона все обіцяла Галині Георгіївні, що роботу шукати буде незабаром. Ось тільки з’їздять у відпустку, закінчать ремонт, відсвяткують Новий рік… А потім заявила – мам, ну не хочу я працювати, відчепися ти вже від мене! Не хочу і не буду. Мені в будинку добре, і Паша теж так думає…

Так і сидить, не займається нічим. Спить до обіду, потім фарбується, їде по магазинам-манікюр-перукарнях, гуляє, іноді щось готує на вечерю. Сидить в інтернеті, вишиває, дивиться серіали. Прибирання в квартирі робить спеціально найнята жінка, приходить три рази в тиждень, драїть кахель і сантехніку, миє підлогу, гладить білизна, так що тут теж немає докладання зусиль.

З дітьми теж не поспішають. Був би дитина, ну або хоча б вагітність або підготовка до неї – ну тут хоч зрозуміло, можна списати на те, що з дитям нікому сидіти, або лікар не рекомендує працювати. Але немає, дітей немає, і начебто навіть ображаються, коли Галина Георгіївна намагається щось акуратно запитати на цю тему:

– Мам, це не твоя справа. Відчепись, дітей поки немає і не передбачається, як тільки з’являться новини по цій темі, ми повідомимо. Скоро не чекай. У тебе ж вже є онук? Так що не переживай…

Галині Георгіївні вже і від людей незручно. Всі знайомі адже запитують:

– А Маша як у вас? Закінчила навчання? Де працює?

– Маша не працює… Заміж вийшла…

– А! – розуміюче кивають співрозмовники. – Народила, так? З дитинкою сидить?

– Ні, не народила ще… З дитинкою вони не поспішають… Живуть для себе…

Люди здивовано кліпають очима, а Галина Георгіївна не може позбутися думки, що дочка тупо пропалює життя. Грошей своїх ні копійки, квартира чоловікова, диплом порошиться в шафі і втрачає актуальність, роки минають, дітей – і тих немає… Ну хоч трохи щось думати про майбутнє треба?

Зараз – шуба, поїздки, діаманти, можливість жити на широку ногу, а далі що? Роки йдуть, нічого не змінюється.

Хоча змінюється, звичайно. Чотири роки тому Маша була випускниця з дипломом, зараз – домогосподарка з вищою освітою, а ще років через п’ять – просто тітка біля розбитого корита…

– Ну що ти від мене хочеш? – зітхає донька. – Давай, я розлучуся, знайду роботу, візьму іпотеку… До купи ще дитину «для себе», «щоб було». Так треба? Тоді ти будеш за мене рада?.. Чому не можна просто жити, якщо є можливість? Подорожувати, дивитися світ, байдикувати, висипатися, читати, спілкуватися з людьми? чому цей злочин? Чому в житті обов’язково потрібно мучитися і нести хрест, а?

Чи можна вплинути на дочку, і як це зробити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page